Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 <p> Тональність поезії « <g/> Чи не покинуть нам <g/> , небого <g/> …
doc#4 Нема нічого злого чи хибного в аналізі засобів <g/> , і формалізм нам тут багато допоміг <g/> , як довго ми свідомі того <g/> , що це не все і що лишається широке поле для констатації суб'єктивного відчування і що це може найпривабливіше <g/> , коли маємо справу з літературним щиро-сутим твором <g/> . </p>
doc#4 Нема нічого злого чи хибного в аналізі засобів <g/> , і формалізм нам тут багато допоміг <g/> , як довго ми свідомі того <g/> , що це не все і що лишається широке поле для констатації суб'єктивного відчування і що це може найпривабливіше <g/> , коли маємо справу з літературним щиро-сутим твором <g/> . </p>
doc#4 У Наталі Лівицької-Холодної дуже часто й дуже типово відбувається перехід від я ( <g/> про яке в суті речі завжди йдеться <g/> ) до взагальнених ти або ми <g/> : </p><p> Я йду в неминуче Проваллями самоти <g/> … </p>
doc#4 <p> Але тут ми вже покидаємо комплекс Філемона й Бавкіди і вступаємо в комплекс Іова <g/> . </p>
doc#8 Антонія і Франсуа Війона <g/> , то хай і нам буде дозволено побачити в ньому сполучення рис пересиченого цивілізацією скептичного Франса і дитячо-радісного <g/> , пройнятого довір'ям до мислі Григорія Сковороди <g/> . </p>
doc#9 Панувало тоді у нас скрізь " <g/> язичиє <g/> "»1. Власне <g/> , точніше було б сказати <g/> , що язичиє панувало скрізь <g/> , де його не витиснула ще тоді в Галичині польська мова <g/> .
doc#9 Звідтам надіялись ми приобрісти в час теперішного язикового розвою тоє <g/> , що нам ілі вовся не стає <g/> , ілі <g/> , що у нас не точно єсть розвите <g/> ; навзаїм же ради ми били хоть би показати братной Україні наш домашній плод <g/> , щосьмо его с трудом духа під отмінними обстоятельствами із себе возростили <g/> »4. Як бачимо <g/> , і консервативні елементи в той медовий місяць молодого українського слова згодні йти на зближення з цим словом <g/> ; тільки народовці ладні переймати його цілком <g/> , а консервативні елементи згодні тільки доповнювати ним те <g/> , що визнають за прогалину в виробленій ними мовній системі орієнтованого частково на Москву <g/> , а частково на норми ще Мелетія Смотрицького язичия <g/> . </p>
doc#9 Далі ми проаналізуємо <g/> , якими каналами впливи з Галичини на Велику Україну все-таки йшли <g/> .
doc#9 Він писав до О. Кониського ( <g/> лист з 22 січня 1863 р. <g/> ) <g/> : « <g/> А що про Червону Русь пишете <g/> , так вона не єдиним правописом одрізнилася од нас <g/> , але і мовою <g/> ; нехай вона до нас прихилюється <g/> , а не ми до неї <g/> .
doc#9 Вони виробили собі свою мову і для культурної потреби <g/> , а ми переходимо зараз на російську <g/> , коли заводимо поважнішу бесіду <g/> !
doc#9 Бо цілком слушно писав С. Єфремов <g/> , який взагалі дав І. Нечуєві-Левицькому дуже різку відповідь <g/> , що « <g/> мова в ній ( <g/> статті самого І. Нечуя-Левицького про чистоту мови від галицьких елементів <g/> , — Ю.Ш. <g/> ) <g/> , за малими винятками <g/> , звична мова <g/> , якою у нас тепер мало не всі пишуть <g/> »2 <g/> , себто мова з тими самими галицькими елементами <g/> . </p>
doc#9 : Шй <g/> ) <g/> ; догар ( <g/> а <g/> ) ( <g/> я <g/> ) ти ( <g/> « <g/> Найгірше <g/> , пане-брате <g/> , догарає Оте <g/> , що нам не вірять <g/> » — « <g/> Бояриня <g/> » <g/> , VII <g/> , 135 <g/> ; Жел <g/> .
doc#9 У А. Любченкаxix <g/> : збурення ( <g/> « <g/> Уникнути зайвого збурення пристрастей <g/> » <g/> ) <g/> , наплечник ( <g/> « <g/> Допакувати свого наплечника <g/> » <g/> ) <g/> , рамено ( <g/> « <g/> Виставити на захист рамено <g/> » <g/> ) <g/> , спротив ( <g/> « <g/> Ще гостріший спротив <g/> » <g/> ) <g/> , висідати ( <g/> « <g/> Вранці ми висіли на першому за Лохвицею перестанку <g/> » <g/> ; слово перестанок теж галицизм <g/> ) <g/> , запізнаватися ( <g/> « <g/> З ним запізналися ми ще раніше <g/> » <g/> ) <g/> , повернути — повернутися ( <g/> « <g/> По його відході повернув провідник <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#15 Для нас у цьому підході важливо встановити те <g/> , що в книзі Ґебауера - Ертля показано <g/> , що називні речення в широкому розумінні слова можуть мати не тільки констатаційно-описове <g/> , а і всі ті інші спрямовання <g/> , що властиві реченню взагалі <g/> . </p>
doc#15 <p> Можна було б сподіватися знайти багато цікавого для нас у учнів видатного чеського синтаксиста Й.Зубатого <g/> .
doc#15 Так <g/> , Клеменсєвіч пише <g/> : </p><p> Сюди [ <g/> маються на увазі називні речення <g/> , хоч як ми бачили <g/> , терміну цього <g/> , як і взагалі виокремлення їх в особливу категорію Клеменсєвіч не знає <g/> .
doc#15 <p> Останні цитати цікаві для нас ще іншим <g/> .
doc#15 <p> Але ніщо не змушує нас уважати <g/> , що називні речення всі і завжди виникали чи повинні були виникати в результаті розпаду рядів <g/> , прориваючи тісні для них межі того речення <g/> , в якому вони спершу перебували <g/> .
doc#15 <p> Але серед поданих прикладів називних речень майже нема <g/> , а на спеціяльну аналізу останніх при загальному вже відомому нам підході Травнічка й сподіватися не доводиться <g/> . </p>