Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Не так давно Леонід Плющ на сторінках « <g/> Сучасности <g/> » написав про тридцять чорний рік <g/> , а нам припадає докинуте тут слівце про сорок чорний <g/> .
doc#1 <p> Тут ми знаходимо твори різних жанрів і з різними стилістичними особливостями <g/> .
doc#2 Василь Барка знайшов у її творчості « <g/> погляд з яким діти приходять від незнаного нам янгольського поля 1 знаходять наш світ новим <g/> , свіжим <g/> , цікавим <g/> » <g/> .
doc#3 В умовах центрально-східних говірок <g/> , які нас тут цікавлять <g/> , обидва ці процеси <g/> , можна думати <g/> , вже вповні виявилися ( <g/> що не конче значить — повністю реалізувалися <g/> ) на середину 17 ст <g/> .
doc#4 Для нас тут немає значення <g/> , чи в ці роки творчої перерви поетка справді не написала нічого <g/> .
doc#5 Ми знаємо <g/> , що Марта Висоцька мешкає на Жилянській вулиці <g/> , а Льова Роттер на Печерську <g/> , на Арсенальній <g/> , але це тільки назви <g/> , орієнтири <g/> , а не образи <g/> .
doc#6 На цій виставці таку значущу малість людини бачимо в “ <g/> У нас на все знайдеться виправдання <g/> ” ( <g/> ч. 7 <g/> ) <g/> , де люди відсунені на бічні пляни <g/> , хоч і які ті люди важливі ( <g/> з правого боку вони втілюють війну <g/> , з лівого— мир <g/> ) <g/> , у “ <g/> Монреальська місія в Старій Броварні <g/> ” ( <g/> ч. 27 <g/> ) <g/> .
doc#7 Ось перша половина вірша <g/> : </p><p> Цей звід — це дерево <g/> : при ньому Не гомін слав свій шлях <g/> , </p><p> Немов би спогад і знайому Веселість на устах </p><p> Він ще про весну неодцвітну В щедроті віт підняв І світлом галяви привіт нам Зігрів і розхмар дня <g/> . </p>
doc#8 Хто знає <g/> , може його здогади містять у собі зародки майбутнього <g/> , що їх ми ще не можемо сприйняти <g/> ?
doc#9 У себе вдома <g/> , в родині тощо ми говорили <g/> , писали <g/> , думали « <g/> по-харківськи <g/> » ( <g/> офіційно це звалося по-києво-полтавськи <g/> ) <g/> , а через дорогу <g/> , в домі <g/> , наприклад <g/> , Василя Сімовича <g/> , або в книгозбірні НТШ тощо це саме роблено « <g/> по-львівськи <g/> » <g/> .
doc#10 Від 1 жовтня 1918 р. Ганцова прикомандировується до молодої катедри української мови в Київському університеті ( <g/> це була доба Гетьманату <g/> ) <g/> , а далі <g/> , як ми вже бачили <g/> , майже від заснування Української Академії Наук Ганцов зв'язує своє життя й діяльність з цією інституцією <g/> .
doc#11 <p> Боже <g/> , які ми були наївні ще так недавно <g/> , 1992 року <g/> .
doc#12 : „В той день <g/> , з якого ми починаємо наше оповідання ( <g/> 6. лютого 1648 р. <g/> ) <g/> , в Несвічу було повно гостей“ ( <g/> Орест Левицький <g/> ) <g/> . </p>
doc#13 Ми не бачимо <g/> , що Ярина — в ясирі <g/> , ми зустрінемося з нею тільки в натовпі виведених з Криму назад в Україну потурнаків <g/> .
doc#14 Тим часом у нас нема поета з не менш виразною <g/> , але іншою історіософською концепцією <g/> , і це одна з причин <g/> , чому Маланюк мусить бути прийнятий <g/> .
doc#15 Сперечання в цьому питанні <g/> , до яких нам доведеться звернутися надалі <g/> , власне <g/> , не були розв'язані теоретично <g/> : але на практиці термін " <g/> називне речення <g/> " закріпився і <g/> , пропагований шкільними підручниками <g/> , міцно ввійшов в ужиток <g/> . </p>
doc#16 В дальших цитатах ми дозволили собі викинути власні імена і заступити їх для обох об'єктів нападу — Донцова <g/> , в одному випадку <g/> , Юрія Косача <g/> , в другому <g/> , займенниками « <g/> він <g/> » <g/> . </p>
doc#17 <p> Тепер <g/> , у світлі історичного досвіду <g/> , ми знаємо <g/> : розгул п'яного НЕПу був тільки маленьким етапом у складному процесі виродження революції <g/> .
doc#18 <p> </doc> </p><p> ВПРОВІДНЕ <g/> : ЩО МИ ЗНАЄМО ПРО ПОЕМУ </p><p> Франків « <g/> Мойсей <g/> » датований січнем—липнем 1905 року <g/> .
doc#19 Навіть відновити переважну частину літературної спадщини Мови ми вже <g/> , очевидно <g/> , не можемо <g/> .