Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#5 Зате він причетний до української літератури <g/> .
doc#5 Одначе з погляду світової <g/> , а не української літератури значення « <g/> Невеличкої драми <g/> » може більше <g/> .
doc#6 Курилик дістав завершену формальну освіту з літератури <g/> , і він залюбки писав прозу <g/> , — численні коментарі до власних малярських творів <g/> , автобіографічну книжку “ <g/> Хтось коло мене <g/> ” <g/> , що була успіхом у читачів і витримала двоє видань <g/> .
doc#6 Друга з цих рис <g/> , для знавців — контроверсійних або й просто недопущенних <g/> , —це Куриликове постійне бажання підпорядкувати свої образи певній ідеї <g/> , певному духовому посланню <g/> , тому <g/> , що добре передасться англійським словом message і що знову тримає малярство в виразному зв'язку з літературою <g/> .
doc#6 Розкидані по цілій книжці <g/> , без спеціальних намірів <g/> , такі імена <g/> , власне <g/> , виявляють <g/> , що з літератури й науки було живим у свідомості автора <g/> . </p>
doc#6 З європейських літератур <g/> , крім Казандзакіса <g/> , згадано ще Ібсена <g/> , але в фатальному контексті <g/> : не просто Ібсен <g/> , а “ <g/> драматург Ібсен <g/> ” <g/> , — що доводить або мале знайомство автора з письменником <g/> , або настанову на читача <g/> , що мало з Ібсеном знайомий <g/> .
doc#9 Зате всякі впливи <g/> , що йдуть книжними шляхами <g/> , все <g/> , що надає літературній мові синтетично-штучного характеру <g/> , викликає його рішучий протест <g/> : « <g/> Для літератури взірцем книжного язика повинен бути іменно язик сільської баби з її синтаксисом <g/> » — таке є програмове твердження І. Нечуя-Левицького <g/> .
doc#9 Література поетична <g/> , мистецьке повістярство у їх не розвивається <g/> .
doc#9 Коли сучасники поета вважали всі його мовні новації за витвір його власного « <g/> ковальства <g/> » <g/> , то пізніші історики літератури ( <g/> мовознавці <g/> , на жаль <g/> , цього питання не вивчали <g/> ) намагалися трактувати їх інакше <g/> .
doc#9 Така переходна доба властива багатьом молодим літературам <g/> »2. </p><p> От через ці два чинники <g/> : виробленість <g/> , хоч би і відносну <g/> , газетної і науково-публіцистичної мови в Галичині <g/> , з одного боку <g/> , появу нового — назвім його умовно міським — покоління письменників ( <g/> та й інтелігенції взагалі <g/> ) <g/> , з другого боку <g/> , — повернутися до того стану <g/> , який був у мові двадцять-тридцять років тому <g/> , стало неможливим <g/> .
doc#9 Тимчасом <g/> , якби пристати на його погляд <g/> , то вся література і літературна мова пристосувалися б до нижчих потреб і втратили б змогу служити вищим потребам <g/> .
doc#9 І <g/> , приймаючи існуюче за розумне <g/> , дане за доцільне <g/> , І. Нечуй-Левицький і переносив автоматично цю лексику до своїх творів <g/> , не помічаючи <g/> , що цим він заходить у безвихідну суперечність з проголошеними ним же самим принципами національности й народности в літературі <g/> , з пожаданою ним самим вимогою відштовхування від російської літератури й культури <g/> . </p>
doc#9 <p> У літературу Шевченка впроваджував чернігівець Гребінка ( <g/> з Пирятинського повіту Полтавської губ <g/> .
doc#15 Зовсім не виключене припущення <g/> , що вони походять з того <g/> , що можна умовно назвати субстантивною конструкцією речення <g/> , що Вундт називав іменними виразами ( <g/> Nominalausdrücke <g/> ) <g/> , що в сучасній мовознавчій літературі розглядається іноді під назвою посесивної конструкції <g/> . </p>
doc#16 Тільки воістину катастрофічним незнанням у нас нашої давньої літератури ( <g/> та ще <g/> , правда <g/> , незвичайно нудним характером твору <g/> ) можна пояснити <g/> , що досі ніхто всерйоз на це не звернув уваги <g/> .
doc#16 Нечуя-Левицького і інші твори про родинні й сусідські сварки <g/> , яких ( <g/> і творів <g/> , і сварок <g/> ) у нашій літературі чимало <g/> .
doc#16 <p> Юрій Косач закинув Донцову <g/> , що той відривав українського читача від європейської літератури <g/> .
doc#16 Можна жадати <g/> , щоб література з однобічної й викривленої людини виховувала цілісну й гармонійну <g/> , а можна жадати <g/> , щоб цілісну і гармонійну людину вона перетворювала на однобічну й партійно-засліплену <g/> . </p>
doc#16 Звідси потреба відгородити його від літератури <g/> , що несе інші ідеї <g/> , — дарма <g/> , що Донцов проклямує <g/> , що він звертається тільки до « <g/> еліти <g/> » <g/> , властивість якої — мудрість <g/> ; в дійсності він виключає в свого читача можливість спокійно мислити і зважувати різні ідеї й різні прояви життя <g/> , виключає здатність оцінювати й вибирати <g/> .
doc#16 Ідеал Донцова — цензура і спалення всієї тієї літератури <g/> , яку цензура визнає за невідповідну <g/> .