Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 <p> Часом « <g/> я <g/> » боязко з'являється в вірші <g/> , але дикція лишається такою ж мужньою й загальною <g/> , бо крик почуттів знову ж заступлений описом поведінки <g/> , а сам опис перенесений у майбутній час <g/> , — тонкий засіб <g/> , що зразу робить образ узагальненим <g/> , водночас не позбавляючи його глибокої індивідуальности <g/> : </p><p> За рядом днів сумних задніє </p><p> один страшний і невідкличний <g/> . </p>
doc#2 Напруга суб'єктивної розпуки й волі не меншає <g/> , але сублімується в мужність і поезію загальної ваги <g/> , а « <g/> я <g/> » стає не центром світу <g/> , а тільки займенником <g/> , що з ним <g/> , чей же <g/> , за законами мови має узгоджуватися присудок <g/> .
doc#3 Була невідповідність <g/> , змагання та конфлікти між цьома двома підсистемами <g/> , поставали вирівнювання та часткові спрощування <g/> , які робили загальну картину ще строкатішою й внутрішньо суперечливішою <g/> . </p>
doc#3 Хоч обмежений критеріями роду ( <g/> середній <g/> ) та числа ( <g/> pluralia tantum <g/> ) <g/> , розвиток цієї конструкції <g/> , уже півтора століття вживаної в літературній мові <g/> , відповідає загальній еволюційній тенденції і є <g/> , отже <g/> , явиїцем позитивним ( <g/> чи <g/> , коли воліємо <g/> , сказати інакше <g/> , прогресивним <g/> ) <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Янгол смерти <g/> » <g/> ) </p><p> Було б наївно питати <g/> , яка з цих концепцій смерти справжня <g/> , чи в загальному сенсі <g/> , чи то як голос авторчиного бачення й відчування <g/> .
doc#6 А те <g/> , що є <g/> , не один музей воліє тримати в депозиті <g/> , не включаючи їх до виставлених перманентно на загальні оглядини <g/> . </p>
doc#6 <p> Такого типу “ <g/> килими <g/> ” <g/> , з візерунками малих різнокольорових людей <g/> , тільки не такі багаті на епізоди <g/> , знайдемо і в Курилика <g/> , приміром <g/> , у його “ <g/> Сон мера Кромбі <g/> ” <g/> , у “ <g/> Після снігопаду на авеню Балзам <g/> ” у торонтському циклі або в “ <g/> Весіллі в Кашубах <g/> ” у польському циклі <g/> , а на цій виставці — “ <g/> Споглянь людину без Бога <g/> ” ( <g/> ч. 19 <g/> ) <g/> , хоч тут епізоди почасти відмежовані один від одного контуром ніби окремої рамки <g/> , так що картина сприймається подеколи як конґльомсрат відносно самостійних менших картин <g/> , об'єднаних тільки загальною ідеєю <g/> .
doc#6 Звичайно <g/> , розквіт творчости Курилика припадає на роки 1960—1977 <g/> , розріст екзистенціялізму — на сорокові роки <g/> , але таке відставання цілком природне <g/> , коли взяти на увагу біографію мистця <g/> , а також загальний триб культурного життя тоді в Торонто <g/> .
doc#6 Але його загальна освіта і культурна зорієнтованість <g/> , здасться <g/> , лишали бажати кращого <g/> .
doc#6 Особливо виразний ного зв'язок з Вільямом Блейком <g/> , не тільки в загальній візіонерсь- копророчій концепції мистецтва <g/> , а часто і в деталях стилю <g/> .
doc#8 Він теж шукав у фолкльорі <g/> , в етнографії суцільности <g/> , але не замкненої національної <g/> , а загальної <g/> .
doc#9 Але про ґрунтовну загальну переробку й доповнення тексту не могло бути й мови <g/> .
doc#9 Бо проти цього говорив би і загальний далеко не приязний кінець кінцем характер стосунків поета з Лукашевичем <g/> , і той факт <g/> , головне <g/> , що аналіза мови « <g/> Кобзаря <g/> » <g/> , скільки можна бачити <g/> , не виявляє жадних прямих слідів інтересу Шевченка до галицької лексики <g/> . </p>
doc#9 По- перше <g/> , це наскільки імпонує Олені Пчілці ( <g/> чи то пак Любі <g/> ) галицька літературна мова своєю універсальністю <g/> , — а з загального мовознавства відомо <g/> , що імпонування чиєїсь мови є перша й вирішальна передумова для позичень з цієї мови <g/> .
doc#9 Але проте він той самий <g/> »1. </p><p> Від цього першого враження здивування й загального усвідомлення схожости й водночас відмінности мови герої Н. Романович-Ткаченко переходять до глибшого усвідомлення цього <g/> : « <g/> Потім почулася українська мова <g/> .
doc#9 З усіх діялектів витворюється літературна мова <g/> »1. Це загальне твердження потрібне Б. Грінченкові не само по собі <g/> , а щоб пристосувати його до української літературної мови — і навіть ще вужче — спеціяльно з'ясувати ролю й питому вагу галицьких мовних елементів в українській літературній мові <g/> .
doc#9 У загальній же частині Модест Левицький стоїть на позиції компромісу <g/> , поєднання галицьких і великоукраїнських елементів у єдиній літературній мові <g/> , заперечуючи всякі різкі відхилення чи в той <g/> , чи в той бік <g/> .
doc#9 Та це можна твердити і виходячи із загального характеру творчости Лесі Українки <g/> .
doc#9 Письменниця такої високої загальної і мовної культури <g/> , письменниця такого рівня відповідальности перед собою й самоконтролю могла мимоволі пропустити одне-два західноукраїнських слова абощо <g/> , але не могла несвідомо використовувати їх так послідовно і систематично <g/> .
doc#9 Тепер <g/> , коли єсть українська школа <g/> , українські інституції <g/> , багатіша преса та сила словників <g/> , галицький літературно- мовний набуток слід не тільки не відкидати <g/> , але й привітати та пускати на загальний вжиток <g/> , як матеріял вироблений ( <g/> знов той самий термін <g/> , що колись у Олени Пчілки <g/> !