Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 На фронті над Волгою <g/> , де в Сталінграді кипіло люте змагання за кожний будинок і вибоїну <g/> , зазяяла порожнечею велика діра <g/> .
doc#1 У листі до Михайла Чалого від 4 січня 1861 р. Т. Шевченко ділився з ним своїми подальшими плянами <g/> : « <g/> Думка єсть за " <g/> Букварем <g/> " напечатать лічбу ( <g/> арифметику <g/> ) — і ціни <g/> , і величини такої ж <g/> , як " <g/> Буквар <g/> " <g/> .
doc#1 За лічбою — етнографію і географію у 5 копійок <g/> .
doc#1 За такого порядку кожен <g/> , хто чесно працює і чистий серцем <g/> , зможе побудувати своє життя у гармонії з іншими такими <g/> , як він <g/> , і в гармонії з Усесвітом « <g/> світом-братом <g/> » <g/> , що був установлений згідно з законами Божими <g/> …
doc#2 Інструмент вступав за інструментом <g/> , тон за тоном <g/> , мотив за мотивом <g/> . </p>
doc#6 <p> За винятком суто розважальних картин шістдесятих—сімдесятих років <g/> , які Курилик <g/> , не надто слушно <g/> , називав “ <g/> халтурою <g/> ” ( <g/> 1,507 <g/> ) <g/> , а делікатніше — “ <g/> пасторалями <g/> ” і головною функцією яких <g/> , за задумом мистця <g/> , було популяризувати ім'я мистця <g/> , щоб далі зацікавити широкого глядача своїми соціо-ідеологічними картинами ( <g/> картинами з “ <g/> посланням <g/> ” <g/> ) <g/> , — сприймання всіх творів Курилика <g/> , навіть деяких пейзажів і натюрмортів <g/> , розраховане на те <g/> , щоб бути двоступневим <g/> .
doc#7 До цього її штовхають епігони олесівщини <g/> , що шукають за кожним віршем прапорів ( <g/> ох <g/> !
doc#7 Одначе за всіма ознаками цей стиль справді відповідає натурі автора <g/> .
doc#8 Недурно він завжди протестував проти твердження про « <g/> п'ятірне Гроно <g/> » неоклясиків <g/> , вважаючи себе за шостого — і єдиного прозаїка серед неоклясиків <g/> .
doc#9 Назви осіб за їх ознакою або функцією <g/> : « <g/> Ізбранники Господні Чи речники за Господа на суді <g/> » ( <g/> І <g/> , 350 <g/> ) <g/> ; « <g/> Не стало на Вкраїні Віщової сили <g/> » ( <g/> II <g/> , 5 <g/> ; Грін <g/> .
doc#9 Є тільки натяки на те <g/> , що все зло в окрайності « <g/> галицької мови <g/> » і засміченості її через це « <g/> чужинецько-сусідськими мовними впливами <g/> » <g/> : « <g/> Скрізь в Европі за ґрунт і основу книжньої мови були взяті осередкові мови <g/> , маючі в своїх формах і лексиці найбільший район <g/> , а не усякі дрібні підмови й чудернацькі говірки <g/> , а часом мішанки на краях <g/> , межуючих з сусідніми націями <g/> »3. </p><p> 5. На Великій Україні є якісь не названі автором носії цього « <g/> маразму <g/> » <g/> , що хотіли б у літературній мові знайти синтезу різноговіркових явищ <g/> , отже <g/> , прихильники діялектної многоосновности літературної мови <g/> .
doc#9 » <g/> , 90 <g/> ) <g/> ; розпач ( <g/> « <g/> Свої болі <g/> , розбиті надії і свою розпач <g/> » — « <g/> Intermezzo <g/> » <g/> , 60 <g/> ) <g/> ; стосунки ( <g/> « <g/> От тобі і добрі сусідські стосунки <g/> » — « <g/> Коні не винні <g/> » <g/> , 249 <g/> ) <g/> ; шаленство ( <g/> « <g/> Якесь шаленство всіх обхопило <g/> » — « <g/> Fata morgana <g/> » <g/> , 15 <g/> ) <g/> ; відлеглість ( <g/> « <g/> Відлеглість між нами стала зразу коротша <g/> » — « <g/> Дебют <g/> » <g/> , 98 <g/> ) <g/> ; розривка ( <g/> « <g/> За цими <g/> …
doc#9 <p> 1. Конструкції з прийменником за зі знахідним відмінком іменника на означення проміжка часу <g/> , після якого щось відбувається <g/> : « <g/> За кілька хвилин ми проминули останні приміські хатки <g/> » ( <g/> Ю. Смолич <g/> ) <g/> , « <g/> За мить таким ура здвигнулось поле <g/> » ( <g/> П. Тичина <g/> ) <g/> .
doc#10 Проте з побіжних скептичних завваг щодо висловлень Кульбакіна ( <g/> 7 <g/> , 217 <g/> ) і Трубецького ( <g/> 18 <g/> , 14 <g/> ) видно <g/> , що вона не вважала існування прасхідньослов'янської мови за правдоподібне <g/> .
doc#11 За кілька днів навколо повісти зчинилася міні-веремія <g/> , редакція гідно боронила <g/> , відступаючи <g/> , позицію за позицією <g/> , а сам автор <g/> , на щастя <g/> , мав вдачу Ґалілея <g/> , що <g/> , як відомо <g/> , зрікся своїх позицій щодо обертання Землі <g/> , тільки тишком <g/> , для себе ствердив <g/> , що все-таки вона обертається <g/> .
doc#11 <p> За рамку для роману про Венецію править ваша подорож з Мюнхена через Верону до Венеції <g/> .
doc#11 Та вже посмертно <g/> , не за життя Го <g/> , точніше — десь року 1880 німецько-французький єврей Жак Оффенбах і француз Жюль ( <g/> знову ревне благання — не Жуль <g/> , не Жуль <g/> , не Жуль <g/> !
doc#12 : „За річкою <g/> , за Дунаєм <g/> , козаченько конем грає“ ( <g/> Народна пісня <g/> ) <g/> ; „Мав він діточок лише двоє <g/> , і то двох синів <g/> , Сергія і Амброзія“ ( <g/> Воробкевич <g/> ) <g/> . </p>
doc#14 Коли ж він про це тільки проговорюється <g/> , але не говорить <g/> , то це значить <g/> , що він не вважає за потрібне про це говорити <g/> .
doc#15 Він убачає в ньому за Шахматовим поєднання підметових і присудкових рис і слушно констатує <g/> , що вони " <g/> окреслюють <g/> , формально показують відповідні предметності в їхньому бутті цебто становлять повні думки <g/> , що <g/> , як правило <g/> , являють якусь суму окремих уявлень <g/> .