Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 У Наталі Лівицької-Холодної дуже часто й дуже типово відбувається перехід від я ( <g/> про яке в суті речі завжди йдеться <g/> ) до взагальнених ти або ми <g/> : </p><p> Я йду в неминуче Проваллями самоти <g/> … </p>
doc#4 В цьому вірші Наталі Лівицької-Холодної бачиш пухкість першого снігу <g/> , ще незайманого <g/> , в першому сліді « <g/> босих <g/> » котячих лапок <g/> , хоч поза тим дуже мало дано з краєвиду <g/> .
doc#4 І в обох випадках одна з особливостей цього стилю — його дуже своєрідна « <g/> щоденниковість <g/> » з грою дуже особистого <g/> , інтимно-особистого й загального <g/> , біографічно обмеженого з умінням вийти до вселюдськости <g/> , патосу <g/> , вкладеного в рамки стислости й стрима- ности <g/> , самоіронії й пластичности <g/> . </p>
doc#4 , </p><p> а була вона недоговорена <g/> , </p><p> наче вірш без одного рядка <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Ліричний спогад <g/> » <g/> ) </p><p> зі схемою наголосів 3 — факультативний 5/8 з можливим перестрибом на 9. </p><p> Навіть рима тут набуває індивідуального характеру — вона раз-у-раз базується на сполученні наголошеного голосного з наступним приголосним <g/> , ігноруючи всі інші сумежні звуки <g/> , а часто й межі слів <g/> , тип пам'ятаю це — пересипаються ( <g/> ай-ай <g/> ) <g/> , червень — перевернене ( <g/> ер-ер <g/> ) <g/> , величаво — Держави ( <g/> ав-ав <g/> ) <g/> , вір мені — неймовірно ( <g/> ір-ір <g/> ) <g/> , Гельм'язова — обмазана ( <g/> аз-аз <g/> ) тощо <g/> , дуже послідовно <g/> .
doc#4 Якщо мав рацію Шопенгауер <g/> , казавши <g/> : « <g/> Межі того <g/> , що може дати один одному <g/> , - дуже вузькі <g/> .
doc#6 Справді <g/> , “ <g/> канадськости <g/> ” в творчості Курилика дуже багато <g/> , часто навіть з документацією <g/> , коли мистець точно льокалізує місце “ <g/> дії <g/> ” даної картини <g/> .
doc#8 Сама метода його праці була дуже характеристична <g/> .
doc#9 Не дуже йому щастило тоді на талановитих учнів і послідовників з-поміж галичан <g/> .
doc#9 Навіть на еміграції дуже нечисленні мовознавці <g/> , що бралися за теми новітньої історії української літературної мови <g/> , радше воювали з допливом галичанизмів <g/> , ніж аналізували реальні впливи і противпливи ( <g/> І. Огієнко <g/> , В. Чапленко <g/> …
doc#9 <p> Дуже цікаво для нас <g/> , що Богдан Дідицький ставить і питання про зворотний вплив Галичини на Велику Україну <g/> , правда в загальнотеоретичній формі <g/> , виходячи з постуляту « <g/> братности <g/> » слов'янських народів <g/> .
doc#9 <p> І це дуже важливо <g/> , бо це підготувало ґрунт для того <g/> , щоб пізніше <g/> , як говорив А. Кримський <g/> , « <g/> роки вавилонського полону української мови в Галичині <g/> »2 ( <g/> 1876— 1905 <g/> ) не минули марно для всієї країни і пішли на користь збагаченню спільної літературної мови <g/> .
doc#9 <p> Тільки в дуже небагатьох випадках можна висунути припущення <g/> , що П. Куліш те чи те слово міг сам безпосередньо позичити з галицьких говірок <g/> , зокрема гірських <g/> , хоча безперечно <g/> , що при ближчому знайомстві з ними він знайшов би там багатющий матеріал <g/> , відповідний до його програми архаїзації мови <g/> .
doc#9 Ця атмосфера дуже влучно й точно схоплена в тих-таки « <g/> Товаришках <g/> » <g/> , — « <g/> Так цілком однією тією мовою говорили і так вільно <g/> , так просто <g/> »1 <g/> , — так фіксується перше враження Люби від розмови галицьких студентів <g/> .
doc#9 З особливостей у синтаксичних зв'язках відзначу тут <g/> : дієслово боліти зі знахідним відмінком об'єкта ( <g/> « <g/> Тоді мене дуже боліло <g/> » — « <g/> Прощання <g/> » <g/> , XI <g/> , 169 <g/> ; це явище спільне для Галичини і Волині <g/> ) <g/> ; красти з давальним відмінком особи ( <g/> « <g/> Краде людям сонечко веселе <g/> » — « <g/> Дим <g/> » <g/> , II <g/> , 112 <g/> ; Волинь <g/> , здається <g/> , має красти з прийменником у з родовим відмінком <g/> ) <g/> ; узброїтися з прийменником у зі знахідним відмінком ( <g/> « <g/> Я узброєна в свою ненависть <g/> » — « <g/> Одержима <g/> » <g/> , V <g/> , 124 <g/> ) <g/> ; дозволити з підрядним реченням зі сполучником щоб ( <g/> « <g/> Дозвольте <g/> , щоб я сам поклав сі перли <g/> » — «
doc#9 <p> 4. Можлива <g/> , але дуже нечаста в літературній мові в письменників з Великої України конструкція допустового значення з прийменником мимо з родовим відмінком іменника <g/> : « <g/> Його сукняна одежа мимо того <g/> , що була стара <g/> , ще й надзвичайно' незручна в тепло <g/> » ( <g/> В. Підмогильний <g/> ) <g/> .
doc#10 Обидва славісти світового імені <g/> , Фасмер і Якобсон <g/> , згадують про Ганцова дуже позитивно <g/> .
doc#10 Докопатися до живої мови переписувача <g/> , а тим більше оригіналу <g/> , в цих обставинах було нелегко <g/> , і всі висновки можуть мати тільки гіпотетичний і <g/> , що ще важливіше <g/> , дуже обмежений характер <g/> . </p>
doc#10 І Ганцов доходить до висновку <g/> , що “ <g/> тим самим мав рацію Михальчук <g/> , коли він припускав первісний поділ українського племени на дві групи — одну південно-західну і північно-східну ( <g/> 12 <g/> , 111 <g/> , 214 <g/> ) <g/> ; що в українській мові дослідник “ <g/> має розірізняти <g/> , як у великоросійському <g/> , дві головні групи говірок <g/> , обидві дуже старі і об'єднані тільки в дальшому історичному розвитку <g/> ” ( <g/> там таки 215 <g/> , також 7 <g/> , 186 <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 Наперед неприйнятними стають і тези Трубецкого про “ <g/> розпад руської єдности <g/> ” <g/> , які Ганцов називає “ <g/> смілі <g/> , а часом дуже необгрунтовані <g/> ” ( <g/> 14 <g/> , 555 <g/> ) <g/> .
doc#10 Особливо багатий матеріал Курило подає в цій програмі на вигуки <g/> , але дуже цінні й її спостереження щодо інтонації <g/> , міміки <g/> , жестів <g/> .