Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Вони мають створити передумови для кодексу <g/> .
doc#1 <p> Усе решта в цій главі присвячене благодаті Господнього милосердя <g/> : « <g/> Я буду для Ізраїлю <g/> , як роса <g/> : розцвіте він <g/> , неначе лілея <g/> » і т. д. У Т. Шевченка співвідношення обох частин якраз зворотнє <g/> : із сімнадцяти рядків вірша тільки в п'ятьох говориться про щасливе майбутнє <g/> . </p>
doc#2 Але традиційність і обрядовість світу Лятуринської — це стала форма для вічного набігання власних почуттів і думок <g/> , і її обряди — не обов'язок і нудна рутина <g/> , а живий зв'язок особи з людським гуртом і всесвітом <g/> , втілення в дії і жести космічної гармонії космічно-людської оркестри <g/> , вічноживе і безпосереднє <g/> , вічно пройняте Божим началом <g/> .
doc#2 Яка проста наука <g/> , і яка для багатьох незбагненна й неосяжна <g/> ! </p>
doc#3 Не типові нові конструкції для письменників-галичан і для більшости письменників-еміґрантів <g/> . </p>
doc#4 Але приймім другу можливість <g/> , бо воно буде приємне для видавців <g/> , а ще й тому <g/> , що воно ніби підтримує мою тезу про щоденниковий характер або маску поезій Наталі Лівицької-Холодної <g/> . </p>
doc#6 Щоб почати з менш радикального <g/> , з того <g/> , що можна знайти й у Кріґгофа ( <g/> для прикладу <g/> ) <g/> , — подибуємо в Курилика речі без будь-якого “ <g/> послання <g/> ” <g/> , речі суто мистецької проблематики до натюрмортів включно <g/> .
doc#6 <p> Правда <g/> , в протилежність Ваєтові або й Дамбі <g/> , Курилик не тільки підкреслено оперує площинами <g/> , а й використовує їхню гру для висловлення свого світогляду <g/> , для пропаганди своїх ідей <g/> , перше — завжди <g/> , друге — часто <g/> .
doc#7 Це має особливе значення для нашої поезії на еміграції <g/> .
doc#8 Скрізь його цікавила проблема епохи і надепохального <g/> , того <g/> , що лишається для всіх епох <g/> , — він любив говорити <g/> , що історизм — у наш час пережиток <g/> , що сьогоднішня людина в своїй суті не різниться від печерної <g/> , що людина зміняє світ навколо себе <g/> , але не себе <g/> .
doc#8 Думав він про те чи не думав <g/> , — його твори писані не для сучасників <g/> . </p>
doc#9 Але з переїздом до Львова мовні відмінності стали для мене особливо виразними <g/> .
doc#9 Його допомога в збиранні матеріалів для моєї книжки була дорогоцінна <g/> . </p>
doc#9 <p> Частково текст <g/> , приготований для німецького видання <g/> , був перекладений українською мовою в виданні Альбертського університету ( <g/> Канада <g/> , 1975 <g/> ) <g/> , що його зредагував для внутрішнього вжитку в Альбертському університеті д-р Т. Р. Карлтон [ <g/> Юрій Шерех <g/> .
doc#9 Ми на їх <g/> , а вони на нас чинили б живий і дуже корисний для народної справи вплив <g/> »2. Отже <g/> , тут не тільки приймається як аксіома синтетично-штучний характер літературної мови <g/> , а і галичанам надається роля організатора й упорядного центру цієї піднесеної на вищий щабель загальноукраїнської літературної мови <g/> ! </p>
doc#9 <p> Як бачимо <g/> , І. Франко <g/> , визнаючи в романтичному дусі принципово однакову цінність усіх говірок <g/> , як виявів різнобічности народної творчости <g/> , фактично сходить з позиції державницької <g/> , яка завжди вимагає уніфікації для одного життя <g/> , а значить і уніфікації народної мови <g/> .
doc#9 В листі до Н. Кобринської з 26.02.1898 р. він писав <g/> : « <g/> Слово розвиток давно вжив д. Франко в передньому слові до свого перекладу " <g/> Фавста <g/> " і потрапив добре <g/> »3. Для нас тут не має значення <g/> , чи справді слово розвиток — індивідуальний витвір І. Франка <g/> .
doc#9 Це для нього щось безпричинне <g/> , незрозуміле <g/> , « <g/> чудне діло <g/> » <g/> : « <g/> І чудне діло скоїлося в нас <g/> .
doc#9 1 </p><p> Цей об'єктивний зміст дискусії <g/> , здається <g/> , лишився нерозкритим для всіх її учасників — принаймні нам невідомі висловлення сучасників на цю тему <g/> ; і це теж було однією з ознак неглибокого <g/> , суто поверхового не принципового <g/> , а переважно дрібничкового способу провадження сперечань <g/> .
doc#9 <p> Початок русифікації української літературної мови у тридцятих роках був фатальним для багатьох біографічно зв'язаних осіб <g/> .