Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 ) </p><p> З цією посвідкою Н. вийшов того ж таки дня на вулицю <g/> , це була Сумська <g/> .
doc#0 Після 12 днів темряви <g/> , задухи <g/> , тривоги <g/> , небезпеки <g/> .
doc#0 <p> Н. восени 1941 вибився з обложеного міста до плантацій цукрових буряків у районі тракторного заводу <g/> , звідки він повернувся додому з тими буряками до міста — замороженими <g/> , засніженими <g/> , підгнилими <g/> , але вони втримали його кілька днів <g/> .
doc#1 » <g/> , « <g/> Подражаніє сербському <g/> » <g/> , « <g/> Н. Я. Макарову <g/> » <g/> , « <g/> Титарівна-Немирівна <g/> » <g/> , « <g/> І день іде <g/> , і ніч іде <g/> » та « <g/> Зійшлись <g/> , побрались <g/> , поєднались <g/> » <g/> . </p>
doc#1 <p> Вже не ватажка бунтарів виглядає він у своїх мріях і думах <g/> , а апостола правди і науки <g/> : </p><p> І день іде <g/> , і ніч іде <g/> . </p>
doc#1 <p> ( <g/> 5 листопада 1860 р. <g/> ) </p><p> Останні місяці і буквально останні дні Шевченкового життя були наповнені турботами про друкування <g/> , а згодом і розповсюдження його « <g/> Букваря <g/> » <g/> .
doc#2 Чи думала вона <g/> , що вже не бути дням <g/> , а тільки ночам <g/> ?
doc#2 <p> Це буде день немов <g/> , у січні <g/> , </p><p> день зимний безнадії <g/> . </p>
doc#2 Зрештою навіть вістка про смерть милого стає обрядом <g/> : </p><p> Я знаю певно <g/> : дня одного </p><p> прохожий по пустих дорогах </p><p> мені доручить мовчки меч </p><p> увесь у щербі <g/> .
doc#4 <p> І вийде тоді до нас із брами </p><p> Він - </p><p> і очистимося <g/> , мов ісопом <g/> , </p><p> в день останній <g/> , в останній час <g/> .
doc#4 Це образи днів слави <g/> , таких далеких <g/> , що доводиться навіть питати <g/> , чи вони були <g/> : </p><p> Невжеж то все було не в яві <g/> : </p><p> і грім гармат на вулицях <g/> , </p><p> і « <g/> Слава Україні <g/> » із грудей <g/> , </p><p> що полягли під кулі ті <g/> , </p><p> і сонце й лопотіння прапорів <g/> , </p><p> і гук розбурханих вітрів <g/> , </p><p> і на майданах дзвони золоті <g/> ? </p>
doc#6 Його знайомі оповідають <g/> , що він малював часто по 17 годин на день <g/> . </p>
doc#6 Малювання з фотографій <g/> , малювання без мольберту <g/> , малювання по кілька картин на день — часом сімнадцятигодинний робочий день — усе це вимагало певних спрощень <g/> , часом дуже драстичних <g/> .
doc#6 За один день вони об'їхали місто <g/> , й Курилик поробив безліч фотографій <g/> .
doc#7 Ось перша половина вірша <g/> : </p><p> Цей звід — це дерево <g/> : при ньому Не гомін слав свій шлях <g/> , </p><p> Немов би спогад і знайому Веселість на устах </p><p> Він ще про весну неодцвітну В щедроті віт підняв І світлом галяви привіт нам Зігрів і розхмар дня <g/> . </p>
doc#9 Це має особливо велике значення <g/> , через те що М. Старицький був загальновизнаним лідером певної течії в розвитку української літературної мови <g/> , його « <g/> куті слова <g/> » викликали такі палкі дискусії й заперечення <g/> , що пам'ять про них живе ще й тепер <g/> , хоч самі поезії й переклади М. Старицького <g/> , де він переважно запроваджував свої мовні новації <g/> , й не належать у наші дні до часто і масово перечитуваних <g/> . </p>
doc#9 » <g/> , 3 <g/> ) <g/> ; від з родовим відмінком у часових зворотах <g/> , що показують вихідний пункт дії ( <g/> початковий <g/> ) ( <g/> « <g/> Відозви <g/> , якими від кількох днів засипувано місто <g/> » — « <g/> Сміх <g/> » <g/> , 107 <g/> ) <g/> ; перед з орудним відмінком у часових зворотах <g/> , що показують часову відстань від певного моменту в минуле ( <g/> « <g/> Веселі води <g/> , що перед годиною були ще снігом <g/> , бігли <g/> » — « <g/> Лист <g/> » <g/> , 217 <g/> ; пор <g/> .
doc#9 <p> 2. Конструкції з прийменником по з місцевим відмінком іменника на означення часу <g/> , що наступає тоді <g/> , коли закінчується час <g/> , позначений іменником <g/> , що стоїть у місцевому відмінку <g/> : « <g/> По днях тривог думок політ <g/> » ( <g/> М. Рильський <g/> ) <g/> .
doc#11 За кілька днів навколо повісти зчинилася міні-веремія <g/> , редакція гідно боронила <g/> , відступаючи <g/> , позицію за позицією <g/> , а сам автор <g/> , на щастя <g/> , мав вдачу Ґалілея <g/> , що <g/> , як відомо <g/> , зрікся своїх позицій щодо обертання Землі <g/> , тільки тишком <g/> , для себе ствердив <g/> , що все-таки вона обертається <g/> .
doc#11 <p> Не знати <g/> , чи за цим веселим нагромадженням шукати якусь глибоку філософію <g/> , на зразок псевдоглибин проголошення алогічности світу ( <g/> « <g/> Ніякої дійсности не існує <g/> » або « <g/> Прямих причин узагалі не буває <g/> » <g/> ) і подібних єресей супроти єдино правильної ідеології і т. д. <g/> , день позаторішній <g/> , прости <g/> , Господи <g/> . </p>