Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Це було його місто <g/> .
doc#0 У редакції була друкарка <g/> , назвім її Діна <g/> , прізвище забулося <g/> , і воно <g/> , може <g/> , й краше <g/> .
doc#4 Така вона була в восьмому десятку його років у Івана Нечуя-Левицького <g/> , збайдужіла й охололо-закукурічена <g/> .
doc#4 <p> Не ґвалту я — міньби хотів <g/> , ( <g/> с. 443 <g/> ) </p><p> П'ЯТЬ </p><p> Життя Іова на тому відтинку <g/> , що змальований у Біблії <g/> , сповнене страждання <g/> , але він не має за собою трагічної вини <g/> , і Бог переслідує його не за гріхи й провини <g/> , яких він не мав <g/> .
doc#5 Усе тільки білок <g/> , тільки стандартні реакції його <g/> , тільки його нормальні забурення <g/> , що менше з них ми звемо коханням <g/> , а більше <g/> , що вивершується повним розкладом білка <g/> , – смертю <g/> : « <g/> Смерть нізвідки не приходить <g/> , а постійно пробуває в середині нас <g/> …
doc#6 ( <g/> Один з найкращих зразків його мистецтва <g/> , велике полотно “ <g/> Вид Ренену <g/> ” висить у торонтському музеї <g/> ) <g/> .
doc#6 Паралельно йдуть у нього біографічні елементи <g/> , власне і спеціяльно — відтворення епізодів життя його і його родини в роки його дитинства <g/> .
doc#6 Він став професіоналом <g/> , а його болюча непристосованість до середовища <g/> , з якого він вийшов <g/> , як і того <g/> , до якого мав би прийти <g/> , робить його носієм драматичного роздвоєння <g/> , хоч водночас соціолог не може її вирвати з контексту урбанізаційних процесів двадцятого сторіччя й розмивання сільської людности <g/> .
doc#6 Серед мистців свого часу Курилик мав своє виразне і особисте місце <g/> , але воно саме серед нихv <g/> . </p>
doc#6 Правда <g/> , згідно з його поглядами <g/> , кінець світу й Страшний Сул не можуть відбутися <g/> , поки не всі люди стали християнами <g/> , отже <g/> , не в час його життя <g/> , а передбачувана ним атомова катастрофа <g/> , попри все її страхіття <g/> , кінцем світу не була б. Але вибір теми страстей був <g/> , напевне <g/> , не тільки цим зумовлений <g/> . </p>
doc#8 <p> Якщо його загибель не була безглуздим випадком <g/> , то треба визнати <g/> , що його вбивці добре знали <g/> , що саме вони робили <g/> .
doc#8 Скрізь його цікавила проблема епохи і надепохального <g/> , того <g/> , що лишається для всіх епох <g/> , — він любив говорити <g/> , що історизм — у наш час пережиток <g/> , що сьогоднішня людина в своїй суті не різниться від печерної <g/> , що людина зміняє світ навколо себе <g/> , але не себе <g/> .
doc#8 З ентузіязмом археолога <g/> , він захоплювався рисами окремих епох <g/> , збиранням черепочків людських думок і манер поведінки <g/> , що з них творився образ доби <g/> , — і це привело його до белетристики <g/> , — спочатку жанру роману- біографії ( <g/> « <g/> Аліна і Костомаров <g/> » <g/> , незакінчений роман про Ф. Війона <g/> , оповідання про Рільке <g/> , про Ван Гоґа <g/> ) <g/> , а потім і до чистої белетристики <g/> , до того <g/> , що найкраще можна окреслити англійським словом fiction <g/> , з обома його значеннями — « <g/> вигадка <g/> » і — « <g/> белетристика <g/> » <g/> , давши тут три повісті <g/> : « <g/> Дівчина з ведмедиком <g/> » <g/> , « <g/> Доктор Серафікус <g/> » і « <g/> Без ґрунту <g/> » <g/> , та низку оповідань <g/> , що їх він хотів видати окремою книгою і довго переробляв для цього видання
doc#9 Не було в ньому трохи задерикуватої доброзичливости дяді Васі <g/> , добросердечної лукавинки в очах <g/> , людяного тепла <g/> .
doc#9 Від цього я взяв за фонд по- дніпрянський говір <g/> , яко головний <g/> , і приносив до його найвідрубніші від других мов варіянти <g/> »3. </p><p> Є. Сакунові відповідав І. Верхратський <g/> .
doc#9 Певна річ <g/> , у галичан у їх літературній <g/> , а надто спеціяльно в газетній мові дуже багато кепських форм <g/> , зовсім не наших <g/> , позичених або з польського <g/> , або з німецького <g/> , а то й з московського <g/> »2 <g/> , — і робить з цього такий висновок <g/> : « <g/> Дак ото і нам <g/> , і галичанам треба тую чужомовну полову від свого доброго зерна одвіяти <g/> , а добре зерно зберегти — однаково де б воно не було <g/> : чи в нас <g/> , чи в галичан <g/> , аби воно було щиро-народне або складене в щиро-народному дусі <g/> .
doc#9 О. Шахматова <g/> , всупереч умовам Костомаровської премії <g/> , на яку словник складано <g/> , в ньому широко використано галицьку лексику <g/> , і то <g/> , загалом беручи <g/> , аж до 1900 років5. До цих нових поглядів Б. Грінченка змусив час <g/> , а головне <g/> , змусила його практична участь у пресі <g/> .
doc#9 Але <g/> , як і завжди в таких випадках <g/> , штучні організаційні форми могли гальмувати процес <g/> , якого вимагало життя <g/> , але не могли цілком його припинити <g/> , і мовне вимішування в ці роки <g/> , безперечно <g/> , триває досить інтенсивно <g/> .
doc#9 Матеріял подається в нього цілком не перевірений <g/> , але він цікавий як свідчення сучасника — хай вельми однобічного й засліпленого однією ідеєю <g/> , — а його проекти заміни « <g/> галицьких слів <g/> » « <g/> наддніпрянськими варіянтами <g/> » особливо виразно показують <g/> , як збідніла б українська літературна мова без деяких принесених з Галичини лексем <g/> .
doc#9 решотка <g/> ) <g/> , кукла ( <g/> « <g/> Очі його почали крутитись <g/> , як у тих кукол <g/> » — Ч. 148 <g/> ; рос <g/> .