Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 » ( <g/> « <g/> Подражаніє Ієзекіїлю <g/> » <g/> ) <g/> , коли поет кинув в обличчя тим <g/> , хто <g/> , согрішивши <g/> , не розкаявся <g/> : </p><p><g/> …
doc#1 : </p><p> Царів <g/> , кривавих шинкарів </p><p> У пута кутії окуй <g/> , </p><p> В склепу глибокім замуруй <g/> . </p><p> Поет уже не говорить
doc#2 , ширшала й ширшала <g/> , невпізнанною стала <g/> , а все в тому ж напрямі бігла <g/> , до того ж наперед
doc#3 не усвідомлюють <g/> . Для них це тільки спрощення в парадигмі іменників середнього роду в
doc#4 в ширшому пляні питання це <g/> , власне <g/> , марне <g/> . Все в літературі <g/> , як тільки воно стає літературою <g/> ,
doc#4 дуже типово відбувається перехід від я ( <g/> про яке в суті речі завжди йдеться <g/> ) до взагальнених ти
doc#4 завжди йдеться <g/> ) до взагальнених ти або ми <g/> : </p><p> Я йду в неминуче Проваллями самоти <g/> … </p><p> ( <g/> « <g/> Неминуче <g/> » <g/> ) </p>
doc#4 Майстера <g/> ) <g/> : « <g/> Ні разу не бачивши самого предмету в природі <g/> , ви пізнаєте правду в відтворенні <g/> , в
doc#6 Курилик пише <g/> , що він був щасливий <g/> , сидячи в автомобілі й малювавши красу довкілля <g/> . Але чи
doc#6 всуваються образи злиднів <g/> , бачені мистцем в Індії <g/> , —бездомні <g/> , кулі <g/> , жебрущі <g/> … </p><p> Що більше
doc#6 намагання ствердити свою віру в собі й поширити її в світі <g/> . Картини часто було не
doc#6 вартого уваги ні в Істанбулі <g/> , ні в Римі <g/> . Ще в молодості <g/> , відвідавши місто Мехіко <g/> , він <g/> , хоч
doc#6 виставці 1982—1984 років у “ <g/> Долина Дону в сірий день <g/> ” <g/> , “ <g/> Сон мера Кромбі <g/> ” <g/> , “ <g/> Пасторальна
doc#6 , як останній читав про неї в книзі Стовна <g/> , і в деталях <g/> . Як Курилик надолужував прогалини
doc#7 проявах <g/> . Проте українська поезія не тільки в УССР <g/> , а і на еміґрації вперто й за всяку ціну хоче
doc#7 останніх десятиріч свідомо чи несвідомо йде в цьому напрямі <g/> . Найрадикальніші були спроби
doc#9 сучасної літературної мови дводіалектна ( <g/> в якій пропорції — це ще питання <g/> , повної
doc#9 » <g/> , писав у листі до Вагилевича з 3.10.1843 <g/> : « <g/> В бытность Шевченка у меня я предложил ему
doc#9 як штучно-синтетична <g/> : читач сприймав її в побутово-пісенних виявах і не сприймав у
doc#9 зі своїми програмовими твердженнями в питаннях розвитку літературної мови в друці <g/> ,