Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 Цілісність його творчости вражаюча <g/> : в авторі « <g/> Марії <g/> » одразу впізнаєш автора « <g/> Причинної <g/> » і « <g/> Катерини <g/> » <g/> .
doc#2 <p> Цю традицію вірности підкреслює й те <g/> , що збірка трьох збірок дістала назву не останньої <g/> , як це зробив би <g/> , мабуть <g/> , кожний автор <g/> , а першої <g/> .
doc#5 Льова виступає автором короткого монологу про ролю логіки в житті <g/> .
doc#5 <p> Інтерес Славенка <g/> , ну і нехай автора <g/> , до проблеми білка зрозумілий <g/> .
doc#5 Ми знаємо тепер <g/> , чому ніхто не заперечував Славенкові <g/> : бо автор дав йому змогу безперешкодно заперечити самого себе <g/> .
doc#5 Раціональне проти іраціонального найкраще <g/> , на думку автора <g/> , виявить себе не в ситуації <g/> , скажімо <g/> , Льова проти Славенка <g/> , а в ситуації Славенко проти Славенка <g/> .
doc#5 <p> Щоб підкреслити нормальність цього забурення білка <g/> , що його люди звуть коханням <g/> , автор змушує саму Марту шукати ориґінального завершення свого кохання ще тоді <g/> , коли їй здавалося <g/> , що Славенко її кохав <g/> .
doc#5 Люди стають для автора формулами хемічних реакцій <g/> , і гіркий скептицизм прикритий тільки іронією та ще математичною вивіреністю композиції твору <g/> , що веде від чотирьох ( <g/> « <g/> Четверо в одній кімнаті <g/> , крім дівчини <g/> » <g/> ) до двох ( <g/> « <g/> Двоє в одній кімнаті <g/> , крім дівчини <g/> » <g/> ) <g/> , до одного <g/> , до сп'яніння коханням <g/> , висміяного назвами розділів з дешевих оперет і романсів <g/> , і до повної самоти <g/> , спародійованої алюзією на клясичну в українській літературі тему покритки ( <g/> « <g/> О <g/> , Боже мій милий <g/> , за що Ти караєш її <g/> , молоду <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#5 Передусім тому <g/> , що політика не існує в романі для автора <g/> .
doc#6 Розкидані по цілій книжці <g/> , без спеціальних намірів <g/> , такі імена <g/> , власне <g/> , виявляють <g/> , що з літератури й науки було живим у свідомості автора <g/> . </p>
doc#9 <p> Розмірно менше відповідних елементів у побутовій лексиці <g/> , а до того ж вони менше впадають в очі <g/> , бо не видаються підкреслено індивідуальними витворами автора <g/> , не виконують здебільшого спеціяльно-стилістичної <g/> , а переважно номінативну функцію <g/> .
doc#9 <p> У химерній і безсистемній книжці І. Нечуя-Левицького3 <g/> , яка складається з безпланового нагромадження часто недоречних прикладів з окремими в гістеричному тоні поданими уривками міркувань <g/> , дуже важко встановити аргументацію автора <g/> .
doc#9 Як видно з прикладів <g/> , акання <g/> , за винятком слова автора <g/> , зосереджується і на переднаголосових складах <g/> , але і тут <g/> , звичайно <g/> , не має суворо-обов'язкового характеру <g/> .
doc#10 <p> 1954 </p><p> ВІД АВТОРА </p><p> Українське мовознавство може пишатися багатьма справді </p><p> блискучими постатями <g/> .
doc#10 Чи треба говорити про те <g/> , що вони мали не чисто академічний характер <g/> , а надто для автора <g/> , що вже мав у своїй біографії арешт за “ <g/> Петлюровщину <g/> ” в 1921 р.33 <g/> ) <g/> .
doc#11 Поезію вільної України відкриває Ігор Римарук <g/> , прозу вільної України — « <g/> Рекреації <g/> » Юрія Андруховича <g/> , яку редакція назвала повістю <g/> , а автор — « <g/> штучкою <g/> » <g/> .
doc#11 Читати список станцій нудно <g/> , читач клене автора <g/> : чи той <g/> , бува <g/> , не морочить голову <g/> ?
doc#11 <p> Що аполлонівське начало найповніше реалізується переліком зупинок трамваю <g/> , — може <g/> , й сумно <g/> , але виглядає <g/> , що це намір автора <g/> , один з намірів — показати змеханізованість і збюрократизованість аполлонівського трибу в нашій сучасності <g/> , звідси йде і авторова втеча в діонісійство <g/> , через діонісійство до розчинення в ніщо <g/> . </p>
doc#14 У випадку Маланюка критикові не йдеться ні про повчання автора чи читачів <g/> , ні про коментування <g/> , ні тим більше про функцію акушерки <g/> .
doc#15 <p> Автор не відкидає часового характеру таких виразів <g/> , але вважає <g/> , що час тут даний <g/> , а не приписується і пропонує назвати ці вирази " <g/> психологічно в основі одночленними <g/> " <g/> .