Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#70 Навіть пізнання дня сьогод-нішнього <g/> , навіть сумлінне щодо фактів ( <g/> якби ж то <g/> !
doc#45 Він писав <g/> : „Именно то <g/> , что у автора фонетика являється как бьі зданием <g/> , в коем все дверньїе замки отмьїкаються одною отмьічкою <g/> , или такою сетью <g/> , в которой от одной распущенной петли развязьіваются все остальньїе <g/> , именно зто заставляет усомниться <g/> , что то " <g/> значение <g/> " <g/> , которое автор придает своєму материалу єсть " <g/> настоящее <g/> " ( <g/> Отчет о присуждении <g/> …
doc#12 Але коли єднальні або розділові сполучники повторюються кілька разів <g/> , ( <g/> єднальні сполучники <g/> : і-і <g/> , та-та <g/> , ні-ні <g/> , ані-ані <g/> ; розділові <g/> : або-або <g/> , чи-чи <g/> , то-то <g/> , хоч-хоч <g/> , не то-не то <g/> , раз-раз <g/> , чи то-чи то <g/> ) <g/> , то після кожного однорядного члена перед повторюваним сполучником ставимо кому <g/> , напр <g/> .
doc#19 То любов оспівується як розрада серцю <g/> , обкипілому кров'ю за нещасливу Україну ( <g/> « <g/> Під стріхою убогою <g/> » <g/> , 1868 <g/> ) <g/> ; то <g/> , в хвилини щастя <g/> , любка нагадує йому Україну ( <g/> « <g/> Буря виє <g/> » <g/> , 1876 <g/> ) <g/> ; весна навіває на нього думки про Україну ( <g/> « <g/> Напровесні <g/> » <g/> , 1882—1890 <g/> ) і т. д. і т. д. Лицар однієї ідеї — такий є Василь Мова як лірик <g/> .
doc#72 Щождо того <g/> , що українські сім'ї говорять по-російськи <g/> , то <g/> , здається <g/> , не так давно було <g/> , що галицькі русинські сім7 говорили по-польськи <g/> , — якби у нашої мови були такі права в Росії <g/> , які є в Галичині <g/> , то я твердо вірю <g/> , що й ми не зосталися б позаду <g/> , а тепер нехай хто хоче кидає камінь на українців <g/> , пригнічених школою <g/> , урядом <g/> , громадськими інституціями <g/> , тільки я цього каменя не зважуся здійняти <g/> ” ( <g/> Сімович 1938 <g/> , 28 <g/> ) <g/> . </p>
doc#70 <p> А коли ми здійснимо Шевченкову засаду життя — “ <g/> У нас нема Зерна неправди за собою <g/> ” <g/> , то <g/> , може <g/> , здійсниться й дальше його передбачення — уже й не науки самої <g/> : — “ <g/> Ходімо дальше <g/> : дальше слава <g/> .
doc#40 Тільки в Галичині відбулося вирівнювання за іншими типами складних речень <g/> , і в ролі відповідника і в допустових реченнях уживається то <g/> , напр <g/> .
doc#40 короткої форми середнього роду прикметника <g/> , тому вони можуть виконувати також функцію присудка в особових реченнях при неозначеному або взагальненому підметі це <g/> , то <g/> , одно <g/> , почасти все напр <g/> .
doc#40 : « <g/> Коли ви до мене їхали <g/> , то <g/> , певно <g/> , думали <g/> , що я слабосила жінка і що мене манною кашою з ложки годують <g/> » ( <g/> Ян <g/> .
doc#40 З інших частин мови на сполучники розмірно частіше може використовуватися матеріял прислівника ( <g/> скоро <g/> , лише <g/> , щойно <g/> , тільки <g/> , тим часом <g/> ) і часток ( <g/> бо <g/> , же <g/> , то <g/> , хоч <g/> , хай <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 Первісно то <g/> , це були підмет <g/> , виражений займенником <g/> , але згодом роля підмета переходила на попереднє ім'я <g/> , а словечко то або це відходило в групу присудка <g/> , поки кінець-кінцем не перетворилося на частку <g/> , функція якої сигналізувати початок групи присудка <g/> .
doc#53 Свою автобіографію він починав словами <g/> : « <g/> По происхождению с отцовской и материнской сторон я принадлежу к тому меньшинству Малороссийского козачества <g/> , которое в течение XVIII века получило права Российского дворянства <g/> » <g/> , А кінчав він </p><p> свою автобіографію так <g/> : « <g/> Обстоятельствами моей жизни условлено то <g/> , что при научных моих занятиях исходною точкою моею <g/> , многим заметною <g/> , иногда незаметною для других был малороссийский язык и Малорусская народная словесность <g/> .
doc#45 Він писав <g/> : „Именно то <g/> , что у автора фонетика являється как бьі зданием <g/> , в коем все дверньїе замки отмьїкаються одною отмьічкою <g/> , или такою сетью <g/> , в которой от одной распущенной петли развязьіваются все остальньїе <g/> , именно зто заставляет усомниться <g/> , что то " <g/> значение <g/> " <g/> , которое автор придает своєму материалу єсть " <g/> настоящее <g/> " ( <g/> Отчет о присуждении <g/> …
doc#72 <p> Щодо книжок <g/> , то 1917 р. вийшло 747 назв <g/> , 1918 р. — 1.084 <g/> , а 1919 р. — 665 <g/> ; число видавництв 1917 року було 78 <g/> , а 1918 — 104 ( <g/> ЕУ 1. 975 і далі <g/> ) <g/> .
doc#72 Якщо 1910-1911 навчального року на Буковині працювало 216 українських шкіл і 179 румунських <g/> , то 1922-1923 р. числа змінилися на 155 і 391 відповідно ( <g/> Піддубний 144 <g/> ; Квітковський 365 <g/> ) <g/> .
doc#9 то <g/> : « <g/> Пройду з півгона й стану та слухаю <g/> .
doc#40 <p> Перед присудком-іменником як показник його присудко- вости може бути вжита частка то або це <g/> , напр <g/> .
doc#47 Аятуринська далі лишається настороженою супроти прикметників і вміє майстерно обминути їх <g/> , то адвербіялізуючи їх ( <g/> любитки цвітуть зоряно <g/> ) <g/> , то субстантивізуючи ( <g/> ясінь Великодня <g/> ) <g/> , то перетворюючи на апозицію ( <g/> любко-голубчик <g/> , співаночка- писаночка <g/> ) <g/> , — а не зоряні любитки <g/> , ясний Великдень <g/> , любий голубчик <g/> , писана співаночка <g/> .
doc#11 Ось голий перелік <g/> , і то без претензії на повність <g/> : заяви й інші виквіти канцелярського карбу <g/> , журнальний некролог <g/> , листи <g/> , запрошення <g/> , програми <g/> , таємні рапорти <g/> , виступи на симпозії <g/> , агентурні звіти <g/> , протоколи <g/> , виступи в дискусіях <g/> , пародія на Сковороду <g/> , сценарій і текст опери-буф <g/> , віршилища <g/> , початківські поезії <g/> , пародії <g/> , географія й історія дитячих казок <g/> , письмена невідомих ( <g/> неіснуючих <g/> ) мов <g/> , оголошення <g/> , заповіт <g/> …
doc#73 Принципом її було використати можливості друку <g/> , зосереджувані чимраз більше в руках партій <g/> , не заходячи в ближчі зв'язки з жадною з них і зберігаючи стан якщо не надпартійности <g/> , то бодай міжпартійности <g/> .