Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Вони вважалися подружжям <g/> , і між ними раз у раз відбувалися галасливі сцени <g/> , а часом і бійки <g/> .
doc#2 Це було безнастанне поширювання раз узятої мелодії <g/> .
doc#2 Стилізації літопису й сумнівного в своїй пишноті Слова о полку починає товаришити від останнього вірша « <g/> Волинських майолік <g/> » пісня <g/> , і це перший раз у поетки звук гусел <g/> , ще до появи збірки під цією назвою <g/> .
doc#4 » — </p><p> Тепер перед нами тема великого міста ще раз і взагаль- неніше — то було бите скло занедбаної дільниці <g/> , тепер перед нами Нью-Йорк <g/> , Америка <g/> , чужий світ <g/> .
doc#4 Але мотив гармонії й вірности подружнього життя аж геть у старість <g/> , живого теплом споминів про все спільно пережите в родині й поза нею <g/> , не раз з'являється в « <g/> нових <g/> » поезіях авторки <g/> : </p><p> Ах <g/> , це твої <g/> , мій друже <g/> , очі любі І відблиск їх у погляді дочки <g/> , </p><p> Це наші спільні сльози <g/> , в щасті й згубі <g/> , </p><p> Твій ніжний дотик чи докір терпкий <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Батьківщина <g/> » <g/> ) </p><p> не раз поетка чує « <g/> усміх <g/> , тепло і руку <g/> » <g/> , « <g/> коли так гарно нам достигла осінь <g/> » <g/> .
doc#4 Але мотив гармонії й вірности подружнього життя аж геть у старість <g/> , живого теплом споминів про все спільно пережите в родині й поза нею <g/> , не раз з'являється в « <g/> нових <g/> » поезіях авторки <g/> : </p><p> Ах <g/> , це твої <g/> , мій друже <g/> , очі любі І відблиск їх у погляді дочки <g/> , </p><p> Це наші спільні сльози <g/> , в щасті й згубі <g/> , </p><p> Твій ніжний дотик чи докір терпкий <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Батьківщина <g/> » <g/> ) </p><p> не раз поетка чує « <g/> усміх <g/> , тепло і руку <g/> » <g/> , « <g/> коли так гарно нам достигла осінь <g/> » <g/> .
doc#5 Раз <g/> , тільки раз автор вивів своїх героїв на коротку мить до Андріївської церкви <g/> , але і тут не показав самої церкви <g/> : « <g/> Широчезними залізними сходами вони увійшли на тахльовану паперть церкви <g/> , що стояла щільно над урвищем горба <g/> .
doc#5 Хочеться ще раз висловити вдячність видавцям за те <g/> , що вони дали нам цей твір <g/> .
doc#6 <p> Мені пощастило бачити переїзну виставку двічі <g/> , раз у Ошаві <g/> , другий раз у Торонто <g/> .
doc#6 Та й поза тим Курилик не раз зміщує час або ігнорує його <g/> .
doc#6 Коли <g/> , від середини сімдесятих років <g/> , він захопився серійними виданнями своїх творів для дорослих і для дітей <g/> , то це <g/> , виглядало <g/> , тільки ще раз і ще виразніше промовляло на користь включення мистця до поп-арту <g/> , але не в іронічному <g/> , полемічному відтворенні його <g/> , як у творах Варгола <g/> , Ліхтенштейна та інших <g/> , що в суті речі провадили війну з традиційним мистецтвом на його власній території в ім'я мистецтва абстрактного <g/> , а в сенсі неспроможности на творення “ <g/> вищих <g/> ” мистецьких вартостей <g/> . </p>
doc#6 Не раз Курилик шукав гри відтінків того самого кольору в одній картині <g/> , і то не тільки між частинами одягу однієї людини або між одягом і тлом <g/> , як це робило багато його попередників <g/> , згадати б хоч Веласкеса або <g/> , геть пізніше <g/> , Вістлера <g/> , але й між іншими площинами картини <g/> , як тепер роблять багато абстракціоністів <g/> , як от хоч би Ад Райнгардт <g/> .
doc#6 В суто малярському пляні ці вкраплення іншого кольору ( <g/> наприклад <g/> , у " <g/> Пйотр Ярош <g/> ” або “ <g/> Хто бачив вітер <g/> ” 1 <g/> ) підкреслюють гру кольорів у центральних і домінантних площинах <g/> , як це не раз робили американські абстракціоністи <g/> , що супроводжували площину <g/> , яка цілком домінує в картині <g/> , райдугою кольорів на окрайках полотна ( <g/> наприклад <g/> , Жюль Оліцький <g/> , Морріс Льюїс у серії " <g/> грецьких літер <g/> ” <g/> , зокрема в “ <g/> Гамма Пі <g/> ” <g/> ) <g/> .
doc#6 ще раз “ <g/> Під осінь життя <g/> ” <g/> , ч. 5 тощо <g/> ) <g/> , — це не тільки вияв мистцевої філософії чи світовідчування <g/> , це також складова частина техніки площин <g/> , зіставлених одна з одною або накинених одна на одну <g/> . </p>
doc#6 Не раз звертано увагу на те <g/> , як випнуто жорстокість і страждання в його “ <g/> Страстях Христових <g/> ” <g/> , багато картин цього циклу з цього погляду чи не перевершують Матіса Ґрюневальда з його варіянтами Розп'яття й Луїса Моралеса з його образом скорбного Ісусаiv <g/> .
doc#9 <p> Але повернімося ще раз на кілька хвилин до 1943—1944 років <g/> .
doc#9 В першій з цих двох статей Лосун3 ще раз обґрунтовує право Галичини на мовні впливи <g/> , спираючися на те <g/> , що тут краще збереглася старовина в мові <g/> , і на те <g/> , що тут далеко більше розроблена й розробляється наукова і політична термінологія <g/> .
doc#9 <p> Другий виступ належав знов Б. Грінченкові <g/> , який у своїй новій статті1 забирає ще раз голос <g/> , щоб показати <g/> , що й наддніпрянці брали участь у творенні української науково-публіцистичної мови <g/> . </p>
doc#9 <p> Бракує українських слів І. Нечую-Левицькому і тоді <g/> , коли треба відтворити абстрактні поняття <g/> , особливо ті <g/> , що пов'язані з новітнім культурним життям <g/> , і тут він теж раз у раз змушений удаватися до російської мови як джерела <g/> , звідки можна надолужити те <g/> , чого бракує в його індивідуальній мові ( <g/> але не тогочасній українській літературній мові <g/> ) <g/> .
doc#9 Кінцевий наголос у парадигмі іменників час і раз <g/> , який не став єдиноможливою нормою <g/> , але все більше шириться ( <g/> нема часу — нема часу <g/> ; цього разу — цього разу <g/> ; але вже тільки кінцевий наголос у виразах на часі <g/> , на разі <g/> ) <g/> , пояснюється теж галицькими впливами <g/> . </p>