Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Вистава зникла з афіш <g/> , згадки про неї викреслювалися <g/> , навіть про колишню приналежність автора до комуністичної партії згадували не радо <g/> .
doc#4 <p> Гаразд <g/> , але якийсь чортик підсуває до неї все таки а little twist <g/> , який стає неуникненним <g/> , як тільки пробуємо точніше визначити координати цього стилю <g/> .
doc#5 Ставлення до неї <g/> , оцінка її показується віссю книжки <g/> .
doc#6 Не досить було і коментаря до неї <g/> .
doc#6 <p> Було багато нодібности в біографіях Ван Гога й Курилика <g/> , як останній читав про неї в книзі Стовна <g/> , і в деталях <g/> .
doc#8 З неї видно <g/> , як навіть у найбільш « <g/> приміткових <g/> » працях Петрова жив Домонтович <g/> : </p><p> « <g/> Кирило Тур не балакає <g/> , а проповідує <g/> .
doc#8 У двадцятих роках <g/> , коли в УРСР не можна було говорити про українську державу <g/> , він говорив про неї <g/> , вбачаючи державотворчу діяльність у вчинках козацтва і виступаючи проти « <g/> антигромадської і антидержавної теорії літератури <g/> » П. Куліша ( <g/> с. 292 <g/> ) <g/> .
doc#9 Що ж до єдности літературної мови <g/> , то І. Франко відсуває її на майбутнє <g/> , вважаючи <g/> , що в його час для неї ще нема передумов <g/> : </p><p> « <g/> Мені бажалось би своїми увагами докинути цеглинку до взаємного порозуміння між українцями й галичанами на полі язиковім і таким способом причинитися до полагодження одного дуже важного питання — будущої єдности і одноцільности нашої літературної мови <g/> , будугцої <g/> , повторяю <g/> , бо тепер ми ще її не маємо і задля звісних <g/> , дуже важних причин мати не можемо <g/> »2. </p><p> Тут І. Франко цілком слушно пов'язує створення єдиної і одноманітної літературної мови на всій Україні з політичними передумовами <g/> .
doc#9 Тому їхнє враження відмови галичан і те <g/> , що вони самі з неї практично сприйняли <g/> , легко передавалося іншим членам української суспільности <g/> , які може самі в Галичині й не бували <g/> . </p>
doc#9 У листі до Нечуя-Левицького в тонах <g/> , м'якість яких зумовлена тим <g/> , що М. Коцюбинський не міг не знати поглядів на справу свого адресата <g/> , він відзначав <g/> : « <g/> Старші письменники — учителі наші ( <g/> ніде правди діти <g/> ) більш прислухалися до живої народної мови <g/> , більш придивлялися до неї <g/> , ніж молодші <g/> , особливо ті <g/> , що одірвані од села <g/> , од народу і беруть за зразок не живу мову <g/> , а книжну <g/> , часто-густо покалічену та занечищену <g/> » <g/> .
doc#9 , а почасти вношені до неї і ввесь час далі <g/> , були не випадковим злом <g/> , а конче потрібним і закономірним набутком при зростанні літературної мови й ширення її сфер <g/> .
doc#9 Знайдемо в неї <g/> , передусім <g/> , як і в М. Старицького <g/> , багато відповідного матеріялу з абстрактної лексики <g/> : розпач ( <g/> « <g/> Подвійний мій розпач <g/> » — « <g/> Поет під час облоги <g/> » <g/> , І <g/> , 100 <g/> , 127 <g/> ) <g/> ; заздрість — ревнощі ( <g/> « <g/> Прости їй <g/> , це просто заздрість материнська <g/> » — « <g/> Блак <g/> .
doc#9 ) <g/> ; шпарко ( <g/> « <g/> Шпарко та весело грає <g/> » — « <g/> Розбита чарка <g/> » <g/> , І <g/> , 29 <g/> ) <g/> ; впадати — входити <g/> , вриватися ( <g/> « <g/> Одчиняє фіртку <g/> , в неї впадає центуріон <g/> » - « <g/> Руфін і Прісц <g/> .
doc#9 Саме тому західноукраїнських елементів більше у неї в побутовій <g/> , а не в абстрактній лексиці <g/> , саме тому західноукраїнська мовна стихія виявляється в неї в синтаксі й граматиці взагалі <g/> .
doc#9 Саме тому західноукраїнських елементів більше у неї в побутовій <g/> , а не в абстрактній лексиці <g/> , саме тому західноукраїнська мовна стихія виявляється в неї в синтаксі й граматиці взагалі <g/> .
doc#9 Але ці нашарування так тривало відкладалися в українській літературній мові й так органічно в неї всотані <g/> , що виділити їх з усієї системи сучасної літературної мови дуже важко <g/> .
doc#9 Що це не позичення з західноукраїнських говірок <g/> , а прослідки старої східноукраїнської системи вимови <g/> , </p><p> говорить уже хоч би той факт <g/> , що Галичина <g/> , як правило <g/> , сама не знає форми яблуко <g/> , а має замість неї форму япко ( <g/> ябко <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 Ганцова вабила тема критики “ <g/> теорії спільної праруської мови <g/> ” <g/> , і він заповідав звернення до неї ( <g/> 5 <g/> , 141 <g/> ) <g/> , але це не було здійснене <g/> . </p>
doc#10 Від неї відкривається широкий шлях до по-новому насвітленої <g/> , досконалішої історії української мови і історії слов'янських мов взагалі <g/> .
doc#10 Згадку про неї ми знайдемо на Nomina anatomica ucrainica ( <g/> Київ 1925 <g/> , ст <g/> .