Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 На фронті над Волгою <g/> , де в Сталінграді кипіло люте змагання за кожний будинок і вибоїну <g/> , зазяяла порожнечею велика діра <g/> .
doc#0 Праця над цим словником почалася вже не один рік тому <g/> , словник не мав колегії <g/> , все робив і за все відповідав сам Димін- ський <g/> .
doc#0 Н. і Мірчук домовилися про працю Н. над словником <g/> .
doc#0 <p> Історію української або україномовної преси в Німеччині ще не написано <g/> , а слід було б. Серед німецьких видань для українських робітників <g/> , видань <g/> , народжених у Берліні <g/> , але тепер звідти вивезених <g/> , був ілюстрований двотижневик « <g/> Дозвілля <g/> » <g/> , аполітично-розваговий <g/> , без злободенносте <g/> , без фронтів і без повчань <g/> , хай робітники на кілька годин забудуть свою невеселу долю і свою не милу серцю примусову псевдобатьківщину <g/> , посміються над карикатурами й потішаться або зажуряться над віршами й оповіданнями <g/> .
doc#1 Вічно мріючи про сімейне щастя <g/> , він <g/> , однак <g/> , віддавав перевагу гультяйству над цнотою і закінчив свій вірш « <g/> Великомученице кумо <g/> !
doc#1 над Стіксом <g/> , у раю <g/> , </p><p> Неначе над Дніпром широким <g/> , </p><p> В гаю — предвічному гаю <g/> , </p><p> Поставлю хаточку <g/> , садочок </p><p> Кругом хатини насаджу <g/> … </p>
doc#1 <p> ( <g/> « <g/> Чи не покинуть нам <g/> , небого <g/> » <g/> , </p><p> 15 лютого 1861 р. <g/> ) </p><p> Важливо <g/> , що український пейзаж — це завжди природа безхмарного літа <g/> , без сліду тієї романтичної атмосфери шторму і злив <g/> , яка була властива ранньому Т. Шевченкові <g/> ; природа <g/> , над якою постійно світить лагідне сонце <g/> , що <g/> , здається <g/> , ніколи не заходить і не ховається за хмари <g/> .
doc#2 <p> А ось строфа з передостаннього вірша книги <g/> : </p><p> Молодий <g/> , немов той Ченек <g/> : </p><p> капелюх набАкир <g/> , </p><p> на плечі кабат зелений <g/> , </p><p> а над вухом — маки <g/> . </p>
doc#2 <p> Веселка загорається над світом <g/> , і чудо поступового перетворення поезії Лятуринської довершується появою повноважного і декоративного барокко <g/> , коли в дівчини на рукаві </p><p> Може <g/> , й узороччя <g/> , </p><p> кожушан-бебрян <g/> , </p><p> мов ярке лоточчя <g/> , </p><p> доброт-злототкан <g/> , </p><p> коли зелень — уже не зелень <g/> , а зеленая хуртеча <g/> , коли наближення милого на коні — це « <g/> пісня й тупоти стодзвонні сріберних підков <g/> » <g/> . </p>
doc#4 мовчки Юрій над змієм </p><p> стоїть із мертвим списом <g/> …
doc#4 <p> Їх пишуть молоді або зрілі люди <g/> , для яких смерть — ще не їхня власна <g/> , а бучний спектакль <g/> , що відбувається над кимсь іншим <g/> .
doc#5 Потім досить вузьким проходом між церковним муром та балюстрадою вийшли на північний бік її <g/> , що стримів над прірвою <g/> .
doc#6 <p> У біографії <g/> , в самій постаті Курилика як особи можна легко знайти риси переваги свідка над творцем і неприналежности до еліти <g/> .
doc#8 Студії почалися вивченням Томи Кемпійського <g/> , потім перенеслися на Сковороду <g/> , аж поки почалося творення власної системи <g/> , — це був початок і народження Віктора Бера ( <g/> дата народження <g/> , здається <g/> , 1946 <g/> , як дата народження белетриста Домонтовича — коло 1924 <g/> ) <g/> , що йшов від філософії моралі до онтології <g/> , працював над темами « <g/> Сучасного образу світу <g/> » <g/> , студіював фізику <g/> , а водночас брався до економічно-соціологічних проблем <g/> , по-новому <g/> , за джерелами вивчаючи постання марксизму <g/> .
doc#9 ) </p><p> Відразу я занурився в працю над своєю <g/> , як ми казали <g/> , « <g/> Галичиною <g/> » <g/> , і це були також місяці мого безнастанного спілкування з Василем Івановичем ( <g/> а поза очі ми його звичайно звали ще « <g/> дядя Вася <g/> » <g/> ) <g/> , Кілька разів на тиждень я забігав до нього <g/> , ділився своїми знахідками і відкриттями <g/> , вислуховував його поради <g/> , завжди дорогоцінні <g/> , обговорював свої сумніви <g/> .
doc#9 Прощавай <g/> , бібліотеко НТШ <g/> , прощавай <g/> , праце над моєю книжкою <g/> .
doc#9 <p> Цю надзвичайно важливу для розвитку української літературної мови дискусію — хоч треба сказати <g/> , що учасники її здебільшого не піднеслися над особисті смаки і не усвідомили загального значення дискусії — розпочав Борис Грінченко статтею « <g/> Галицькі вірші <g/> » <g/> , видрукованою в липні 1891 р. <g/> , тяглася вона протягом 1891 — 1892 рр <g/> .
doc#9 Яскравий приклад цього — загальновідомі факти праці І. Франка над мовою своїх творів і послідовних реакцій цієї мови в напрямі наближення її до великоукраїнської <g/> . </p>
doc#9 і справи про кропки над і вони цілком полишають отим завзятим граматистам та правдивим схоластам <g/> , для яких " <g/> нема в світі <g/> , як букви <g/> "»5. </p><p> А це тільки сприяло ширенню позичень <g/> .
doc#9 І. Франко не обурюється тепер потребою вивчати елементи літературної мови над Сулою або Пслом <g/> ; він пише <g/> : « <g/> Кождий <g/> , хто брався писати тою мовою <g/> , наскільки черпав із книжної традиції <g/> , мусів зачинати від Котляревського <g/> , Квітки-Основ'яненка <g/> , Шевченка <g/> , Марка Вовчка <g/> , Нечуя-Левицького <g/> , мусить бачити <g/> , що тут <g/> , у мові тих письменників <g/> , лежить основа того типу <g/> , яким мусить явитися вироблена літературна мова всіх українців <g/> »1. Книжна традиція — цей чинник <g/> , як бачимо <g/> , підкреслюється і тут <g/> , у І. Франка <g/> , як вирішальний <g/> .