Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 Трохи більше церковнослов'янізмів можна знайти лише в гумористичних та сатиричних віршах <g/> , таких як <g/> , наприклад <g/> , « <g/> Великомученице кумо <g/> » <g/> , « <g/> Кума моя і я <g/> » <g/> , « <g/> Умре муж велій <g/> » <g/> , де вони відіграють явно пародійну ролю і мають антицерковне спрямовання <g/> .
doc#5 – 3 « <g/> Вальдшнепами <g/> » Хвильового « <g/> Невеличка драма <g/> » <g/> , з Аглаєю Марта мають стільки ж спільного <g/> , скільки з Одіссеєю чи Іліядою <g/> , з Пенелопою чи Кассандрою <g/> . </p>
doc#6 Пейзажі Куриликові здебільшого мають подібні малі побутові деталі десь на задньому пляні або збоку <g/> , а “ <g/> Сон мера Кромбі <g/> ” або “ <g/> Споглянь людину без Бога <g/> ” ( <g/> ч. 19 <g/> ) мають десятки таких епізодів <g/> .
doc#6 Але я згадав цей фрескоподібний образ Караваджо <g/> , коли побачив Куриликів “ <g/> Докір сумління <g/> ” ( <g/> ч. 1 <g/> ) <g/> , хоч і теми <g/> , і виконання <g/> , і розмір <g/> , і функція двох картин не мають нічого спільного <g/> .
doc#7 Кожне слово в нашій мові ніби має кілька гачків <g/> , до яких — за інерцією мови — мають бути почеплені інші слова <g/> , при чому конче слова певного типу або й певні слова <g/> .
doc#9 Він твердив <g/> , що галичанам легше перевчитися літературної мови <g/> , бо вони мають українське шкільництво <g/> , бо в них спонукою до праці над перебудовою літературної мови може бути національна свідомість <g/> , розвинена в них більше <g/> , ніж — масово беручи — на Великій Україні <g/> . </p>
doc#9 « <g/> Паде дощ <g/> » — « <g/> Він іде <g/> » <g/> , 12 <g/> ) <g/> ; жию — живу ( <g/> « <g/> Не тільки жиють <g/> , а на життя мають <g/> …
doc#9 Коли до мови прикладають правило пропорції <g/> , заявляючи <g/> , що зараз є низ і долина <g/> , то конче повинні бути прислівники і внизу <g/> , і вдолині <g/> , коли від кликати є виклик <g/> , то від звати конче мусить бути визов <g/> , коли є форма обидва і обох <g/> , то неодмінно мають бути і форми оба і обидвох'' <g/> , то цим виявляють нерозуміння або небажання розуміти живі історичні процеси формування української літературної мови — не в кабінетах <g/> , а в перебігу мінливих і часто взаємосуперечних історичних подій <g/> .
doc#9 Легко помітити <g/> , що вагання в наголосі мають переважно слова абстрактнішого <g/> , загальнішого значення <g/> , слова <g/> , що ширяться через школу ( <g/> може і снідання завдячує своє наголосове хитання саме зв'язкові своєму з шкільною практикою <g/> ?
doc#9 <p> 3. У трискладових іменниках жіночого і почасти чоловічого роду з приростком ви- ( <g/> крім тих іменників жіночого роду <g/> , що мають наросток -к ( <g/> а <g/> ) <g/> ) словники здебільшого подають старі форми з наголосом на корені <g/> : вистава <g/> , вимова <g/> , вимога ( <g/> але випадок <g/> ) <g/> , але останнім часом схід України має тенденцію переносити наголос на приросток ви- <g/> : вимова <g/> , вимога <g/> , зрідка навіть виставаxlii <g/> .
doc#9 <p> 5. В іменниках жіночого роду <g/> , що мають структуру <g/> : приросток ( <g/> з історично короткісним або циркумфлексово інтонованим голосним <g/> ) + дієслівний корінь + наросток -к + закінчення -а <g/> , східноукраїнські говірки подекуди зберігають накореневий наголос <g/> : оцінка ( <g/> тільки так у словниках <g/> ) <g/> , відпустка ( <g/> Голоск <g/> .
doc#9 Східноукраїнські говірки мають у цій функції переважно по + місцевий відмінок ( <g/> під впливом російської мови чи незалежно від цього — це для нас тут не має значення <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 Зміна політичного стану українських земель і розквіт національного будівництва на Україні означали б <g/> , між іншим <g/> , повернення конструктивних сил <g/> , що мають у своїй мові деякі галицькі елементи <g/> .
doc#9 <p> Не треба спеціяльно доводити <g/> , що ані поняття чистоти мови <g/> , ані поняття « <g/> грубости <g/> » не мають об'єктивних підстав у цих і подібних судженнях <g/> , а тільки відбивають соціяльну оцінку мовців <g/> .
doc#10 Ці статті не мають суто наукового характеру <g/> , це та галузь <g/> , де мовознавство межує з практичною мовною політикою <g/> , а вчений виступає водночас безпосередньо як громадянин <g/> .
doc#10 Це дає Курило особисте знайомство з північноукраїнським Лівобережжям від тих околиць <g/> , що межують з білоруською мовою й мають перехідний характер <g/> , до тих <g/> , що межують з південноукраїнськими говірками <g/> .
doc#12 Звуки дз <g/> , дж не мають окремої літери для свого позначення <g/> .
doc#12 <p> 5. В називному відмінку множини закінчення -и мають іменники твердої групи <g/> , а закінчення -і іменники мішаної й м'якої групи чоловічого й жіночого роду <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> 6. Прикметники твердої групи мають у називному відмінку однини закінчення -ий ( <g/> відповідно до закінчення -а в жіночому роді <g/> ) <g/> , а прикметники м'якої групи <g/> , -їй ( <g/> відповідно до закінчення -я в жіночому роді <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> Закінчення -ий мають з-поміж інших такі прикметники <g/> : безладний <g/> , безпорадний <g/> , величний <g/> , вірний <g/> , вічний <g/> , заможний <g/> , майстерний <g/> , народний ( <g/> і народній <g/> ) <g/> , північний <g/> , поперечний <g/> , природний <g/> , придатний <g/> , рідний <g/> , робітний <g/> , спільні ний <g/> , тогобічний <g/> , тотожний <g/> , а також усі ті прикметники на -ний <g/> , що мають ' наголос на закінченні <g/> , напр <g/> .