Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 І Харків був не місто <g/> , не Харків навіть <g/> , а якийсь покруч <g/> , Шаркоф звали його німці <g/> , хоч і німецьким місто це не було <g/> . </p>
doc#0 <p> І перейшли його всі <g/> .
doc#1 Це остання з довгого ряду його поезій про збезчещених дівчат-покриток <g/> , який починається « <g/> Катериною <g/> » у 1838 р. й через різноманітні варіянти та варіяції приводить у 1859 р. до « <g/> Марії <g/> » <g/> .
doc#5 Тирада ця якнайменше пасує до його характеру <g/> .
doc#6 Але його успіх у глядача далеко випередив його успіх у критиків і професіоналів від мистецтва <g/> .
doc#6 Якщо в основу розуміння символу покласти його неоднозначність <g/> , скажімо <g/> , хрестик у “ <g/> Замерзлі вікна і хлопець у молитві <g/> ” ( <g/> ч.3 <g/> ) ледве чи можна вважати за символ <g/> , бо його годі тлумачити по- різному <g/> .
doc#6 В дійсності його навернення ( <g/> до католицизму <g/> ) не спинило його борсань і криз <g/> , спробу самогубства він зробив і після того <g/> , його родинне життя не було безперервною рожевою ідилією і навіть його успіх у глядача не приніс йому цілковитого задоволення <g/> .
doc#6 <p> Виразні в творчості Курилика біографічні та історично-документальні елементи <g/> , які він провадив на практиці і підкреслював у програмових заявах <g/> , елементи серійности в його творчості <g/> , що виявлялися <g/> , приміром <g/> , як уже показано <g/> , в однообличності його персонажів <g/> , нарешті <g/> , навіть сама його біографія й стиль життя <g/> , здавалося <g/> , штовхали саме до такої кваліфікації — чи може краще сказати <g/> , дискваліфікації його малярства <g/> .
doc#8 <p> Якщо його загибель не була безглуздим випадком <g/> , то треба визнати <g/> , що його вбивці добре знали <g/> , що саме вони робили <g/> .
doc#8 З ентузіязмом археолога <g/> , він захоплювався рисами окремих епох <g/> , збиранням черепочків людських думок і манер поведінки <g/> , що з них творився образ доби <g/> , — і це привело його до белетристики <g/> , — спочатку жанру роману- біографії ( <g/> « <g/> Аліна і Костомаров <g/> » <g/> , незакінчений роман про Ф. Війона <g/> , оповідання про Рільке <g/> , про Ван Гоґа <g/> ) <g/> , а потім і до чистої белетристики <g/> , до того <g/> , що найкраще можна окреслити англійським словом fiction <g/> , з обома його значеннями — « <g/> вигадка <g/> » і — « <g/> белетристика <g/> » <g/> , давши тут три повісті <g/> : « <g/> Дівчина з ведмедиком <g/> » <g/> , « <g/> Доктор Серафікус <g/> » і « <g/> Без ґрунту <g/> » <g/> , та низку оповідань <g/> , що їх він хотів видати окремою книгою і довго переробляв для цього видання <g/> , — але цей намір так і не здійснився <g/> . </p>
doc#9 Але його пам'ять зберігала з несхибною точністю <g/> , до найменших дрібниць сотні <g/> , а то й тисячі епізодів з українського культурного життя від початку століття <g/> , і тими скарбами пам'яті він радо ділився <g/> .
doc#9 же й свого сміття стане Дніпро перегородити <g/> »4. </p><p> Одначе така негативна оцінка всього галицького не завадила тому <g/> , що в мові М Драгоманів помітно піддався галицьким впливам <g/> , як це слушно констатував ще в 1913 р. М. Жученко <g/> : « <g/> Драгоманов <g/> , мову якого ми вважаємо за найкращий зразок наукової української мови <g/> , під кінець <g/> , коли йому доводилось друкувати свої писання виключно у галицьких виданнях <g/> , почав писати більше вже на галицький зразок <g/> »5. </p><p> І — зауважимо мимохідь — це пішло його мові на користь <g/> , бо хоч частково відчистило її від русизмів <g/> , які аж надто рясніють у його ранніх писаннях <g/> , — як-от <g/> : місто ( <g/> в значенні « <g/> місце <g/> » <g/> ) <g/> , добавок <g/> , стоїть <g/> , бумага <g/> , получив <g/> , щитаю і сила інших6. Отже <g/> , М. Драгоманів об'єктивно був до певної міри провідником галицьких мовних елементів до літературної мови <g/> . </p>
doc#9 Коли сучасники поета вважали всі його мовні новації за витвір його власного « <g/> ковальства <g/> » <g/> , то пізніші історики літератури ( <g/> мовознавці <g/> , на жаль <g/> , цього питання не вивчали <g/> ) намагалися трактувати їх інакше <g/> .
doc#9 Оскілько <g/> , отже <g/> , ширший круг ужиття <g/> , отілько ширший його розвій і то розвій природний <g/> » <g/> .
doc#9 Становище було таке <g/> , що кожний редактор <g/> , незалежно від його особистих симпатій чи антипатій <g/> , мусів використовувати цей вироблений у Галичині мовний матеріял <g/> .
doc#9 <p> Коли абстрагуватися від роздратованого тону старого І. Нечуя-Левицького <g/> , то в його твердженні є частка правди <g/> .
doc#9 <p> КІНЦЕВІ ЗАУВАГИ </p><p> Колись П. Куліш при всій його неприхильності до галичан писав <g/> : « <g/> В Галичині рішиться ціле руське питання <g/> »lvii <g/> .
doc#9 Що ж дивного <g/> , що знаходимо силу північних елементів і в його фонетиці <g/> , і в морфології <g/> , і в словнику <g/> .
doc#9 Збірки лексично-фразеологічних матеріялів були в сфері його інтересів <g/> .
doc#10 З цього погляду в Курило зв'язок з Потебнею глибший і живіший <g/> , ніж у його харківських учнів <g/> , об'єднаних навколо видання “ <g/> Вопросы теории и психологии творчества <g/> ” <g/> .