This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | , Галицькому в широкому значенні слова <g/> . | Вона | <g/> , як потім з'ясувалося <g/> , дійшла й збереглася |
doc#0 | ця останніми роками малозадокументована <g/> . | Вона | або ховалася <g/> , або носія свого вела під час війни |
doc#1 | ж один собі в кутку <g/> . </p><p> Не жди весни — святої долі <g/> ! </p><p> | Вона | не зійде вже ніколи </p><p> Садочок твій позеленить <g/> , </p> |
doc#2 | її <g/> . Якийсь час вона шукатиме компромісу <g/> . | Вона | вживатиме прикметників замість іменників <g/> , у |
doc#2 | « <g/> лазоревий око тішив <g/> » <g/> , оминаючи слово сніг <g/> . | Вона | робитиме з прикметників то прислівники <g/> , то |
doc#2 | без виклику і запалювати без великих слів <g/> . | Вона | добре знає чар свого рожевого личка <g/> , |
doc#5 | , ні ідеалістична <g/> . Вона є наука та й годі <g/> . | Вона | безстороння і за напрям своїх висновків не |
doc#6 | мені — будь ласка допоможіть <g/> ” він пише <g/> : “ <g/> | Вона | показує мене символічно як птаха <g/> , що летить |
doc#6 | , приваблювати <g/> , спонукати цей виріб придбати <g/> . | Вона | має врізатися в пам'ять <g/> , бентежити свідомість |
doc#6 | каялися <g/> ” ( <g/> з переїзної виставки 1982—1984 р. <g/> ) <g/> . | Вона | побудована на протиставленні розпуки матері <g/> , |
doc#6 | — не диктована самою реальністю природи <g/> . | Вона | — вияв творчої волі маляра <g/> . Видно це і в |
doc#7 | хрест на всю нашу колопоетичну епігонаду <g/> . | Вона | викриває манівцевість традиційного |
doc#7 | тепер називати її не тільки віршем <g/> , а й поезією <g/> . | Вона | заслуговує на цю назву беззастережно <g/> . Більше |
doc#7 | з фактами <g/> , з дійсністю щоденного існування <g/> . | Вона | зв'язана з ними може більше <g/> , ніж із унутрішнім |
doc#9 | . Якби не свідомість її недосконалости <g/> . </p><p> | Вона | писалася-бо у важких обставинах <g/> . Війна знов |
doc#9 | і Олена Пчілка в своїм некролозі <g/> . | Вона | пише не так про новотвори <g/> , як про мовне |
doc#9 | в розвитку української літературної мови <g/> . | Вона | освітлила ті процеси <g/> , що в літературній мові |
doc#9 | заздрощі — « <g/> Кам <g/> . господар <g/> » <g/> , XI <g/> , 48 <g/> ) <g/> ; забавка ( <g/> « <g/> | Вона | уміла єдину забавку — плести вінки <g/> » — « <g/> Забуті |
doc#9 | межі тривання дії головного речення ( <g/> « <g/> | Вона | варила <g/> , аж стала старою дівкою <g/> » — « <g/> Fata morgana |
doc#9 | стогнати <g/> , втиривши очі в стелю <g/> » ( <g/> С. 306 <g/> ) <g/> ; « <g/> | Вона | бурхнула й собі рому в свій стакан <g/> » ( <g/> С. 354 <g/> ) <g/> . І |