Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 , Галицькому в широкому значенні слова <g/> . Вона <g/> , як потім з'ясувалося <g/> , дійшла й збереглася
doc#0 ця останніми роками малозадокументована <g/> . Вона або ховалася <g/> , або носія свого вела під час війни
doc#1 ж один собі в кутку <g/> . </p><p> Не жди весни — святої долі <g/> ! </p><p> Вона не зійде вже ніколи </p><p> Садочок твій позеленить <g/> , </p>
doc#2 її <g/> . Якийсь час вона шукатиме компромісу <g/> . Вона вживатиме прикметників замість іменників <g/> , у
doc#2 « <g/> лазоревий око тішив <g/> » <g/> , оминаючи слово сніг <g/> . Вона робитиме з прикметників то прислівники <g/> , то
doc#2 без виклику і запалювати без великих слів <g/> . Вона добре знає чар свого рожевого личка <g/> ,
doc#5 , ні ідеалістична <g/> . Вона є наука та й годі <g/> . Вона безстороння і за напрям своїх висновків не
doc#6 мені — будь ласка допоможіть <g/> ” він пише <g/> : “ <g/> Вона показує мене символічно як птаха <g/> , що летить
doc#6 , приваблювати <g/> , спонукати цей виріб придбати <g/> . Вона має врізатися в пам'ять <g/> , бентежити свідомість
doc#6 каялися <g/> ” ( <g/> з переїзної виставки 1982—1984 р. <g/> ) <g/> . Вона побудована на протиставленні розпуки матері <g/> ,
doc#6 — не диктована самою реальністю природи <g/> . Вона — вияв творчої волі маляра <g/> . Видно це і в
doc#7 хрест на всю нашу колопоетичну епігонаду <g/> . Вона викриває манівцевість традиційного
doc#7 тепер називати її не тільки віршем <g/> , а й поезією <g/> . Вона заслуговує на цю назву беззастережно <g/> . Більше
doc#7 з фактами <g/> , з дійсністю щоденного існування <g/> . Вона зв'язана з ними може більше <g/> , ніж із унутрішнім
doc#9 . Якби не свідомість її недосконалости <g/> . </p><p> Вона писалася-бо у важких обставинах <g/> . Війна знов
doc#9 і Олена Пчілка в своїм некролозі <g/> . Вона пише не так про новотвори <g/> , як про мовне
doc#9 в розвитку української літературної мови <g/> . Вона освітлила ті процеси <g/> , що в літературній мові
doc#9 заздрощі — « <g/> Кам <g/> . господар <g/> » <g/> , XI <g/> , 48 <g/> ) <g/> ; забавка ( <g/> « <g/> Вона уміла єдину забавку — плести вінки <g/> » — « <g/> Забуті
doc#9 межі тривання дії головного речення ( <g/> « <g/> Вона варила <g/> , аж стала старою дівкою <g/> » — « <g/> Fata morgana
doc#9 стогнати <g/> , втиривши очі в стелю <g/> » ( <g/> С. 306 <g/> ) <g/> ; « <g/> Вона бурхнула й собі рому в свій стакан <g/> » ( <g/> С. 354 <g/> ) <g/> . І