Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 А тепер щось із того вчувалося <g/> , ввижалося над лавкою біля постишевського пам'ятника Шевченкові <g/> , й водевіля авторства товаришочка Галицького — краще було триматися далі <g/> , далі <g/> , далі <g/> … </p>
doc#0 Ось кілька прикладів із практики його найближчого оточення <g/> .
doc#0 Комітет Голубовського з советчиком <g/> , львівською панянкою й « <g/> східняком <g/> » із Харкова не надавався на сцену з Ваґнерової « <g/> Валькірії <g/> » <g/> .
doc#0 Німецькі войовники більше скористалися б із чужинецької праці на якійсь фабриці або сільській економії <g/> .
doc#0 <p> Але Мірчук із його непохитною вірою у вічність Німеччини й Прусії не хотів уявити собі присмерковости довкілля <g/> .
doc#0 Але один епізод у Штрасгофі мусить бути згаданий <g/> , бо там і тоді антисковородинський світ зробив другу спробу захопити до своїх мацалець Н. Першою <g/> , нагадаємо <g/> , була зустріч із громадянином Галицьким у Харкові <g/> .
doc#0 <p> До такого Пляуену <g/> , до такої редакції на Адольф-Гітлер-штрасе <g/> , головній вулиці міста ( <g/> так звалися головні вулиці всіх міст Німеччини <g/> ) <g/> , приїхав Н. із Штрасгофу <g/> . </p>
doc#0 Цю юшку сумнівного складу ( <g/> одним із складників було картопляне лушпиння <g/> , головним був кормовий буряк <g/> ) давали в їдальнях півгодини від полудня і тільки тоді <g/> .
doc#0 Якщо він був із породи Отелло <g/> , то вона не склала б іспит на лагідну Дездемону <g/> . </p>
doc#0 <p> Але в Красному Лимані <g/> , в Харкові <g/> , у Львові <g/> , в Берліні <g/> , Пляуені пронесено щось із сковородинської мудрости і навіть — чесности <g/> .
doc#1 Із часів кріпацтва збереглося надто мало творів <g/> , а то й ні одного <g/> , оскільки датування « <g/> Причинної <g/> » 1837 роком спірне <g/> .
doc#1 У пляні розуміння така гра контрастів мови вириває предмет із контексту однієї епохи <g/> .
doc#1 Цілий вірш скомпонований як переплетення цих двох рядів образів <g/> , коли на перший плян виходить то один <g/> , то другий ряд по черзі <g/> , — мов у мотузці <g/> , зсуканій із двох шнурків — чорного і білого <g/> .
doc#1 Величезне багатство прихованих тем <g/> , настроїв та мотивів відкривається тільки перед читачем <g/> , знайомим із віршами Т. Шевченка на цю тему <g/> .
doc#1 У подальшому чотиривірші цей стиль зберігається <g/> , тільки додається порівняння явора із зажуреним козаком <g/> : </p><p> Дніпро берег риє-риє <g/> , </p><p> Яворові корінь миє <g/> . </p>
doc#1 Він ніби стає реальним тільки в порівнянні <g/> : </p><p> А калина з ялиною </p><p> Та гнучкою лозиною <g/> , </p><p> Мов дівчаточка із гаю </p><p> Виходжаючи <g/> , співають <g/> ; </p><p> Повбирані <g/> , заквітчані </p><p> Та з таланом заручені <g/> , </p><p> Думки-гадоньки не мають <g/> , </p><p> В'ються-гнуться та співають <g/> . </p>
doc#1 <p> Врешті <g/> , у версії від 31 травня поет навіть готовий віддати царям усі « <g/> добра <g/> » цього світу <g/> : </p><p> Тим неситим очам <g/> , </p><p> Земним богам-царям <g/> , </p><p> І плуги <g/> , й кораблі </p><p> І всі добра землі <g/> , — </p><p> тим самим залишаючи людству щастя праці і щастя духовної зосередженості так увесь конфлікт переноситься із соціяльного пляну у плян людської душі <g/> , віри і почуттів <g/> . </p>
doc#1 У вірші « <g/> Бували войни й військовії свари <g/> » від 26 листопада 1860 р. він мовби вступає у відкриту полеміку із самим собою минулорічним <g/> , пишучи <g/> , що зміна соціяльного устрою прийде і без сокири <g/> : </p><p> І без сокири </p><p> Аж зареве та загуде <g/> , </p><p> Козак безверхий упаде <g/> . </p>
doc#1 Одним із гріхів є жадібність <g/> , яка виникає із самозвеличення <g/> , скнарости і насильства <g/> .
doc#1 Він робить із людини « <g/> незрящу <g/> » <g/> , « <g/> недвигу серцем <g/> » <g/> .