Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 Бо особливість поезії Наталі Лівицької-Холодної в її « <g/> нових <g/> » віршах є те <g/> , що вона не цурається <g/> , здавалося б <g/> , найпрозаїчніших речей — і цим вона дуже сучасна <g/> , — але не нагромаджує їх у дусі голляндського малярства Яна Стеена чи Давіда Тенірса з їх « <g/> строкатим сміттям <g/> » як самоціллю <g/> , не затримується увагою своєю й читача на них <g/> , а тільки черкає їх <g/> , як ластівка в стрімкому леті може черкнутися крилом якоїсь речі <g/> , але ніколи на ній не зупиниться й не спочине <g/> . </p>
doc#4 У поезії під характеристичною назвою « <g/> Минуле в сучасному <g/> » ( <g/> « <g/> Im Gegenwärtigen Vergangnes <g/> » <g/> ) він писав <g/> : </p><p> Niemand wird uns dann beschreien </p><p> Dass wir's uns alleine gönnen <g/> ! </p>
doc#4 <p> Тільки ж сучасний світ і сучасна людина не здатні на послідовну ідилію ( <g/> нагадаю <g/> : « <g/> Ми тепер понурі і завзяті <g/> » <g/> ) <g/> , і в ідилію вкрадається зрада <g/> , уявна <g/> , як у Штравсовому « <g/> Інтермеццо <g/> » <g/> , чи й справжня — </p><p> Так страшно зробитись нелюбою </p><p> тому <g/> , хто застував цілий світ <g/> . </p>
doc#6 <p> Оповідь і проповідь у малярстві <g/> , відраза до абстрактного малярства <g/> , перестриб до традицій шістнадцятого сторіччя у Фландрії через голови сучасників — в уяві цих сучасників збігалися в одну цілість з біографічними зв'язками Курилика з людьми й культурою міщанства ( <g/> бо це приблизний український відповідник англійського low middle class <g/> ) <g/> , і все це творило один образ маляра <g/> , не зацікавленого проблемами малярства <g/> , і зокрема сучасного <g/> .
doc#7 З повним почуттям відповідальносте можна сказати <g/> , що жаден з передових журналів Европи і Америки не вмістить цих віршів як сучасних <g/> , навіть якби їх подати в вартісних перекладах <g/> , а не в провокаційно- карикатурних типу славнозвісної « <g/> збірки <g/> » « <g/> Ґельб унд бляв <g/> » <g/> .
doc#7 Сучасна американська поезія сильна передусім своїми зв'язками з щоденною мовою <g/> , своїм умінням узяти все до поетичного твору <g/> .
doc#7 <p> Усе це зовсім не ставить собі метою й завданням проголошувати флюктуаціонізм головним напрямом сучасної української поезії <g/> .
doc#8 Студії почалися вивченням Томи Кемпійського <g/> , потім перенеслися на Сковороду <g/> , аж поки почалося творення власної системи <g/> , — це був початок і народження Віктора Бера ( <g/> дата народження <g/> , здається <g/> , 1946 <g/> , як дата народження белетриста Домонтовича — коло 1924 <g/> ) <g/> , що йшов від філософії моралі до онтології <g/> , працював над темами « <g/> Сучасного образу світу <g/> » <g/> , студіював фізику <g/> , а водночас брався до економічно-соціологічних проблем <g/> , по-новому <g/> , за джерелами вивчаючи постання марксизму <g/> .
doc#9 Що ці варіанти зближалися й зближалися <g/> , що основа сучасної літературної мови дводіалектна ( <g/> в якій пропорції — це ще питання <g/> , повної відповіді на яке ми ще не маємо <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 Міністр народної освіти генерал-ляйтенант Глазов писав у своїй записці до Комітету міністрів <g/> : « <g/> Українофільський рух сучасної Галичини не можна вважати за настільки слабкий <g/> , щоб він не міг стимулювати на ( <g/> sic <g/> !
doc#9 <p> V. ГАЛИЦЬКІ МОВНІ ЕЛЕМЕНТИ <g/> , ІНКОРПОРОВАНІ В СИСТЕМУ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ </p><p> Із зробленого в попередніх розділах огляду мовних впливів Галичини на Велику Україну в їх історичній послідовності видно <g/> , що питома вага галицьких мовних елементів у сучасній українській літературній мові мусить бути немала <g/> , що ця літературна мова <g/> , власне <g/> , сміливо може бути названа мішаною щодо своєї діялектної основи <g/> , і <g/> , отже <g/> , традиційне підручникове твердження про її київсько-полтавську основу вимагає якщо не цілковитої ревізії <g/> , то принаймні додатку <g/> : з великим галицьким нашаруванням <g/> .
doc#9 Але ці нашарування так тривало відкладалися в українській літературній мові й так органічно в неї всотані <g/> , що виділити їх з усієї системи сучасної літературної мови дуже важко <g/> .
doc#9 Але в сучасній українській науковій термінології є галузі цілком усталені й загальносприйняті <g/> .
doc#9 Завдання ледве чи можливе в найближчий час ( <g/> тепер воно зовсім неможливе <g/> ) <g/> , коли зважити на сучасний стан української лексикографії взагалі <g/> , а лексичної географії зокрема <g/> .
doc#9 Сучасні обставини різко зменшують таку можливість <g/> . </p>
doc#9 При пануванні сучасної системи це річ неможлива <g/> .
doc#9 У дальшому я зватиму ці говірки чернігівськими <g/> , бо їхнє ядро лежало на терені сучасної Чернігівщини <g/> , але не слід спускати з ока <g/> , що тоді не різнилися істотно від суто чернігівських говірок і говірки сучасної північної Полтавщини <g/> , які тепер мають перехідний характер на північній основі <g/> .
doc#10 <p> Перед Ганцовим були виявлені північно-українські дифтонги і було зроблено багато часткових спостережень щодо їх справжньої природи — головне К. Михальчуком і Я- Роз- вадовським <g/> , але тільки Ганцов <g/> , поєднавши їхні міркування з власними спостереженнями <g/> , дав <g/> , з одного боку <g/> , докладну характеристику цих так званих дифтонгів <g/> , а з другого <g/> , — показав їх ролю в системі сучасних північно-українських говірок і в їх історичному розвитку <g/> .
doc#10 До хибности його схеми в ( <g/> 4 <g/> ) спричинилося <g/> , можна думати <g/> , хибне і чисто апріорне твердження <g/> , ніби “ <g/> цей процес ( <g/> розвитку — Ю.Ш. <g/> ) в дифтонгізованих о <g/> , е сливе на всьому просторі української язикової території в основному свойому напрямку був єдиний <g/> ” ( <g/> 4 <g/> , 133 <g/> ) і що відмінність сучасних рефлексів — і ( <g/> або ї <g/> , ы <g/> , у <g/> ) в південних говірках <g/> , поліфтонги в північних — це “ <g/> не два шляхи процесу <g/> , а дві стадії того ж самого процесу <g/> ” ( <g/> 4 <g/> , 137 <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 Але це сталося також і завдяки школі Шахматова <g/> , бо вона навчила Ганцова сумлінну й мікроскопічну аналізу фактів розгортати в широкі загальні концепції <g/> , поєднувати діялектологію з широким історичним тлом <g/> , уміти в сучасних говіркових фактах знаходити відзеркалення прадавніх стосунків <g/> , нарешті — бути чесними у науці <g/> , не йти за наперед уявленими <g/> , з тих чи тих причин бажаними концепціями <g/> , а вміти прислухатися до вимог і дисципліни фактів <g/> .