Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Н. справді сказав цю єресь <g/> , але він сказав про це вчора і сказав Мусі Файбишенкові <g/> : ergo <g/> , на послугах Галицького був не хто інший <g/> , а саме Муся з його лискучою лисою головою <g/> , і круглим черепом <g/> , і викоченими на стало очицями <g/> . </p>
doc#0 Лиси виживають <g/> , навіки або на час <g/> , незрідка їх навіть потім звеличують так <g/> , ніби то саме вони були герої <g/> .
doc#1 В основі його композиції — те ж саме надання народньопісенним образам та засобам інших значень <g/> , хоча тут зміщення досягається не переходом від пляну « <g/> дійсности <g/> » до пляну порівнянь <g/> , а паралелізмом трьох образів <g/> , здавалося б <g/> , зовсім не пов'язаних між собою <g/> , — калини та явора <g/> , качки з каченятами <g/> , дівчини <g/> , що <g/> , досі не заручена <g/> , гуляє у садку <g/> .
doc#1 <p> Саме в цьому вірші Т. Шевченко стверджує <g/> , що історії давньої України настане кінець і без сокири <g/> , не через революцію <g/> , а через тріюмф Правди і Справедливости <g/> .
doc#3 Стало можливим також висунути гіпотезу <g/> , чому нова конструкція поширилася саме на іменники середнього роду <g/> .
doc#3 Але в загальній системі числівникової синтакси не слід спускати з ока <g/> , що він завдає ще одного вдару по « <g/> прикметниковим конструкціям <g/> » ( <g/> типу два речення <g/> ) і заступає їх « <g/> іменниковим <g/> » типом <g/> , точніше кажучи <g/> , мішаним іменниково-прикметниковим <g/> , роблячи тим самим ще один крок до специфічно-числівникової мішаної парадигми як прикмети саме даної частини мови і відмежовуючи цю частину мови від інших частин мови <g/> , які такої мішаности не мають <g/> . </p>
doc#4 Не кажу вже про те <g/> , що стилістично вона існує в річищі Олесевої поезії <g/> , яка виразно позначилася на « <g/> старих <g/> » поезіях нашої авторки і якої вона так рішуче й успішно позбулася в « <g/> нових <g/> » ( <g/> хоч цей рядок трапився саме в одній з « <g/> нових <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#4 Так здичавілість безмежної Російської імперії привела до розправи з усім тим <g/> , що не відповідало партійній догмі <g/> , — з тонкою плівкою російської дореволюційної інтелігенції <g/> , з національними прагненнями « <g/> околиць <g/> » імперії і тими культурними течіями <g/> , які виросли були саме з духу революції <g/> , — насамперед з формалізмом і футуризмом <g/> .
doc#4 <p> Істотна різниця між романом і « <g/> щоденником <g/> » — та <g/> , що в романі автора може не бути <g/> , — не бути як літературного образу <g/> , в щоденнику він неодмінно присутній <g/> , і одна з читацьких насолод саме в тому <g/> , щоб цей образ камінчик по камінчику складати <g/> , відтворювати й приміряти до себе <g/> : чи він <g/> , автор <g/> , — такий <g/> , як я <g/> ?
doc#7 Поезія стає не позамовною <g/> , як було в заумників <g/> , і не протимовною <g/> , що свідомо ламає мовні норми <g/> , як це є <g/> , приміром <g/> , у ранніх поезіях Андієвської ( <g/> які <g/> , до речі будь сказане <g/> , саме через це не здаються мені поезією <g/> , бо те не мистецтво <g/> , що йде проти свого матеріялу <g/> ) <g/> , а <g/> , так би мовити <g/> , метамовною <g/> , понадмовною <g/> , виходячи при цьому з можливостей <g/> , закладених у самій мові <g/> . </p>
doc#8 Він теж був белетрист у розумінні синтезатора <g/> , — бо саме в цьому суть того ( <g/> автобіографічного <g/> ) визначення белетристики <g/> , іцо тут дає Петров <g/> .
doc#8 Це саме послідовне чергування протилежностей характеризує твори самого Петрова <g/> .
doc#9 У себе вдома <g/> , в родині тощо ми говорили <g/> , писали <g/> , думали « <g/> по-харківськи <g/> » ( <g/> офіційно це звалося по-києво-полтавськи <g/> ) <g/> , а через дорогу <g/> , в домі <g/> , наприклад <g/> , Василя Сімовича <g/> , або в книгозбірні НТШ тощо це саме роблено « <g/> по-львівськи <g/> » <g/> .
doc#9 Тільки крайні західні околиці внаслідок своєї екзотичности в кращому стані ( <g/> праці І. Верхратського <g/> , В. Шухевича тощо <g/> ) <g/> , але для нас ці матеріяли саме через свою екзотичність <g/> , а отже <g/> , будь-що-будь чужорідність для літературної мови <g/> , найменше цікаві <g/> .
doc#9 <p> « <g/> Коли р. 1862 почали виходити " <g/> Вечерниці <g/> " і саме тоді прийшов транспорт книжок українських <g/> , почався у нас перелом щодо думки про язик літературний <g/> »3. Але найбільше значення мав усе-таки Шевченків вплив <g/> .
doc#9 Вживаючи слова <g/> , що саме повстали тоді в Галичині і були типовими для того періоду способом свого творення <g/> , міродайними ( <g/> визначальними <g/> ) стали тут зразки тих двох мов <g/> , якими до Галичини найбільше приходили й засвоювалися культурні здобутки світу <g/> , — німецької й польської <g/> . </p>
doc#9 <p> М. Старицький саме й був визначним ватагом такого « <g/> вироблення <g/> » української літературної мови на Великій Україні <g/> .
doc#9 Коли в гуртках молоді з'являлися поважні вже політичні діячі — члени РУП або інших партій і приносили сприйняті в Галичині мовні звороти <g/> , то не дивно <g/> , що революціонери-неофіти <g/> , для яких професіонали партійної роботи <g/> , що приїхали з-за кордону <g/> , природно <g/> , були оточені авреолею героїчности <g/> , наслідували все <g/> , що схоплювало їхнє вухо <g/> , не завжди навіть здаючи собі справу <g/> , що вони засвоюють саме галицькі мовні елементи <g/> .
doc#9 Чим саме така погана галицька мова <g/> ?
doc#9 <p> Поза цим галицькі ( <g/> західноукраїнські <g/> ) впливи можна вбачати тільки в неусталеності наголосу в нечисленних дієсловах першої кляси типу нести <g/> , везти <g/> , а саме в формах інфінітива <g/> : нести <g/> , везти <g/> , вести і в формах множини і жіночого й середнього роду однини минулого часу ( <g/> дієприкметника на -л <g/> ) <g/> ; несли <g/> , везла ( <g/> кінцевий наголос — східноукраїнський <g/> , передкінце- вий — західноукраїнський <g/> ) <g/> , але вже тільки вела <g/> , як не поширюється це вагання й на більшість дієслів тієї ж кляси <g/> : можливий тільки кінцевий наголос у дієслів <g/> , наприклад <g/> , пекти — пекла <g/> , брести — брела <g/> , скубти — скубла тощо <g/> . </p>