Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Ніколи й ніде <g/> .
doc#0 Четвертий — про нього можна б і не казати <g/> , бо на Україні він ніколи своїм і опереним не був <g/> , пробував його прищепити Петербург у XVIII — XIX сторіччі <g/> , а тепер пропонує прищепити Київ <g/> , про наслідки говорити тут рано <g/> , суть цього шляху — пересічність і добробут <g/> . </p>
doc#1 <p> ( <g/> « <g/> Чи не покинуть нам <g/> , небого <g/> » <g/> , </p><p> 15 лютого 1861 р. <g/> ) </p><p> Важливо <g/> , що український пейзаж — це завжди природа безхмарного літа <g/> , без сліду тієї романтичної атмосфери шторму і злив <g/> , яка була властива ранньому Т. Шевченкові <g/> ; природа <g/> , над якою постійно світить лагідне сонце <g/> , що <g/> , здається <g/> , ніколи не заходить і не ховається за хмари <g/> .
doc#5 Ні години змарнованої <g/> , бо навіть хвилина не вертається ніколи <g/> !
doc#5 Тільки в Домонтовича Вер зраджує Комаху <g/> , а не він її <g/> , і бідному подоланому Комасі не лишається нічого <g/> , як писати листи до Вер <g/> , що ніколи не будуть відіслані <g/> .
doc#6 Курилик ніколи не зрікався надміру активним втручанням рятувати людство й кожну людину зокрема <g/> .
doc#6 Тому <g/> , зокрема <g/> , Курилик <g/> , стало виставляючися в галерії Айсікса в Торонто <g/> , що була осередком абстрактного малярства <g/> , ніколи не пішов до абстракцій сам <g/> , хоч з філософського погляду абстракція так само може вести до сутности <g/> , як і фігуративне відтворення світу <g/> . </p>
doc#6 Бо в дійсності він ніколи не мав абсолютної певности <g/> , чи те коло не було нестале і не тотожне з з <g/> , а вже й поготів <g/> , чи його можна замінити на в ( <g/> ньому <g/> ) <g/> .
doc#6 І його старий світ <g/> , з якого він вийшов <g/> , і його новий світ <g/> , до якого він частково входив ( <g/> але не цілком <g/> , ніколи не цілком <g/> ) <g/> , — обидва загрожували йому тим <g/> , що він називав “ <g/> деперсоналізацією <g/> ” <g/> .
doc#7 ) </p><p> Я ніколи не думав <g/> , що майбутнє нашої поезії лежить у копіюванні Европи <g/> .
doc#8 « <g/> Це <g/> , — пояснює Комаха з щирою і непідробленою сумлінністю людини <g/> , що звикла ніколи не зважати на авдиторію <g/> , - це рінерит з оріньякської стоянки Реб'єр <g/> .
doc#9 <p> Я порадився з Василем Івановичем ( <g/> так він волів <g/> , щоб ми <g/> , « <g/> наддніпрянці <g/> » — хоч ніколи над Дніпром я не жив <g/> , — його звали <g/> ) Сімовичем <g/> .
doc#9 Ні <g/> , воно робило великі труднощі <g/> , надто при відсутності української ніколи <g/> , і подеколи навіть гальмувало поширення української преси чи книжки <g/> .
doc#10 <p> 22 <g/> ) Але фактично Ганцов ніколи не доходив до реалізації програми Щерби <g/> : “ <g/> Мене цікавить лише те <g/> , як почувають і думають мовці <g/> ” ( <g/> Восточнолужицкое наречие <g/> , ст <g/> .
doc#10 Проте <g/> , Курило ніколи не ставала на Шухардтові позиції заперечення внутрішньої закономірносте в звуковому розвитку мов <g/> .
doc#12 В цих словах і пишеться а. </p><p> 2. Правопис и — і. </p><p> 1. На початку слів ніколи не пишеться и <g/> , навіть коли вимовляється <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> 4. В давальному й місцевому відмінку однини іменники ніколи не можуть мати в закінченнях -и <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> У наростку -енк- на означення сина за назвою або професією батька ь не пишемо ніколи <g/> , напр <g/> .
doc#14 Ніколи публіцистика не переможе поезії <g/> .
doc#14 Тому поезія Лесича знає й чудо <g/> , — те <g/> , що ніколи не існувало в українській поезії УРСР <g/> .