Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#3 Засяг цієї зміни вужчий <g/> , він охоплює тільки іменники середнього роду і тільки в формі називного відмінка <g/> , трудно тут говорити про нову <g/> , третю революцію <g/> .
doc#6 Картина <g/> , що в польській серії названа “ <g/> Отець О'Коннелл і поляки в Сіднеї <g/> ” <g/> , в загально-іміграційній серії перетворилася з називної на цитатну <g/> : “ <g/> Потрібні робітники <g/> ” <g/> .
doc#12 <p> 5. В називному відмінку множини закінчення -и мають іменники твердої групи <g/> , а закінчення -і іменники мішаної й м'якої групи чоловічого й жіночого роду <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> 7. У давальному й місцевому відмінку однини жіночого роду і називному множини всі прикметники мають у закінченнях і <g/> , а не и <g/> , напр <g/> .
doc#15 Сперечання в цьому питанні <g/> , до яких нам доведеться звернутися надалі <g/> , власне <g/> , не були розв'язані теоретично <g/> : але на практиці термін " <g/> називне речення <g/> " закріпився і <g/> , пропагований шкільними підручниками <g/> , міцно ввійшов в ужиток <g/> . </p>
doc#15 " та ін„ але Кудрявський зумів уже тоді схопити ту особливу функцію називання-показу <g/> , яка і становить одну з найхарактеристичніших прикмет називних речень <g/> .
doc#15 <p> Якщо виключити навіть речення u земля мягкая як явно двоелементне і підкреслене як називне <g/> , очевидно <g/> , через недогляд <g/> , то все ж речення типу u вот на стене <g/> ; на земле показують <g/> , що <g/> , наблизившися до поняття називних речень і охопивши характеристичну рису їх значення <g/> , поставивши питання про сферу їх застосування <g/> , Кудрявський усе ж не був послідовним і не відмежував їх <g/> , приміром <g/> , від неповних речень або еквівалентів речень <g/> , захопившися тільки твердженням про можливість бездієслівних речень взагалі <g/> . </p>
doc#15 <p> Через це немає нічого дивного в тому <g/> , що і після появи книжки Кудрявського поняття називного речення не стало загальним здобутком <g/> , хоч шопот <g/> , робкое дыханье і дальші аксесуари поезії Фета відтоді чути на сторінках лінґвістичної російської літератури дуже часто <g/> .
doc#15 , ні навіть у перших двох виданнях « <g/> Русского синтаксиса в научном освещении <g/> » А. М. Пєшковського <g/> , ученого <g/> , якому ми найбільше завдячуємо розроблення теорії називного речення <g/> . </p>
doc#15 У Буслаєва називні речення в сучасному розумінні слова взагалі не розглядаються <g/> .
doc#15 у кошки <g/> " ( <g/> Крилов <g/> ) <g/> , - отже можна твердити <g/> , що Буслаєв не знав називних речень як певної категорії <g/> , хоча це місце і можна використати як натяк на можливість генетичного зв'язку називних речень з так званою " <g/> іменною конструкцією <g/> " <g/> . </p>
doc#15 у кошки <g/> " ( <g/> Крилов <g/> ) <g/> , - отже можна твердити <g/> , що Буслаєв не знав називних речень як певної категорії <g/> , хоча це місце і можна використати як натяк на можливість генетичного зв'язку називних речень з так званою " <g/> іменною конструкцією <g/> " <g/> . </p>
doc#15 <p> Ставлення Потебні до називних речень не потребує ілюстрацій <g/> .
doc#15 Із полемічних зауважень проти концепції А. В. Попова <g/> , вставлених у другому виданні його головної праці на синтаксичні теми <g/> , бачимо <g/> , що Потебня справді розглядає речення з називним відмінком імени пожар <g/> !
doc#15 <p> У Овсяніко-Куликовського називні речення теж по суті не розглядаються <g/> .
doc#15 <p> II </p><p> Отже <g/> , як бачимо <g/> , мови про називні речення нема <g/> , а якщо в прикладах фігурують називні відмінки іменника <g/> , то цьому дослідник не надає ніякого значення <g/> , додаючи тут же <g/> , що " <g/> перший-ліпший вигук <g/> , супроводжуваний відповідними жестами <g/> , міг би мати те саме значення <g/> " <g/> .
doc#15 поняття <g/> , дивним <g/> , але <g/> , наскільки можу про це судити <g/> , граматика таких мов <g/> , як польська <g/> , чеська <g/> , сербська <g/> , німецька і <g/> , очевидно <g/> , інших західньоевропейських мов і тепер <g/> , як правило <g/> , не оперує цим поняттям <g/> , не кажучи вже про старі праці <g/> , як <g/> , приміром <g/> , польська синтакса Малецького або сербська Маретіча и <g/> , які чи то зовсім не подають навіть прикладів називних речень <g/> , чи то розглядають їх як звичайні неповні <g/> , не кажучи про порівняльно-синтакичну роботу В. Яґіча « <g/> Beiträge zur slavischen Syntax <g/> » <g/> , який посідає щодо бездієслівних речень ( <g/> називних як окремого типу і він не знає <g/> ) приблизно ту ж позицію <g/> , що і ( <g/> пізніше <g/> ) Томсон <g/> , тобто розглядає їх як афективно-забарвлені еквіваленти речень <g/> , і в пізнішій шкільній і науковій літературі називне речення як окремий тип не фігурує <g/> .
doc#15 У Стояновіча на називні речення нема й натяку <g/> .
doc#15 Книжка Ґебауера - Ертля подає в розділі про одночленне речення чимало прикладів називних речень <g/> , розподіляючи їх <g/> , як і взагалі речення <g/> , за функцією на розповідні <g/> , окличні <g/> , наказові й питальні <g/> .
doc#15 <p> Навіть у спеціяльній праці про синтаксичні функції називного відмінка дослідник - проф <g/> .