Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 Т. Шевченко завжди залишався самим собою <g/> .
doc#1 <p> Таким чином <g/> , можливості народньої пісні використовувались майже адекватно оригінальній моделі <g/> , але завдяки послідовному <g/> , поступовому зміщенню образів стерлася межа між нібито справжнім дніпровським пейзажем і порівнянням <g/> , між образами природи і людей <g/> , між завжди узагальненою і дещо абстрактною на- родньою піснею та суб'єктивною ліричною поезією <g/> , де героєм є авторське « <g/> я <g/> » <g/> .
doc#1 <p> ( <g/> « <g/> Чи не покинуть нам <g/> , небого <g/> » <g/> , </p><p> 15 лютого 1861 р. <g/> ) </p><p> Важливо <g/> , що український пейзаж — це завжди природа безхмарного літа <g/> , без сліду тієї романтичної атмосфери шторму і злив <g/> , яка була властива ранньому Т. Шевченкові <g/> ; природа <g/> , над якою постійно світить лагідне сонце <g/> , що <g/> , здається <g/> , ніколи не заходить і не ховається за хмари <g/> .
doc#2 <p> Поетка рясно розкидає архаїзми <g/> , аж до морфологічних ( <g/> « <g/> хитнулись стязі <g/> » <g/> ) і синтактичних ( <g/> « <g/> Страшно краєм <g/> » <g/> ) <g/> , як також реквізит слов'янської мітології <g/> , на жаль <g/> , завжди підозрілої <g/> .
doc#4 Европейські малярі типово завжди намагалися заповнити кожний сантиметр площини свого образу <g/> , японські не боялися лишати великі простори поверхні білими або золотими <g/> , не боячися обмежитися на одній квітці або гілці серед порожняви <g/> , </p><p> лишаючи глядачеві робити взагальнення від даного часткового <g/> .
doc#4 Бо і тема гармонії <g/> , і тема бунту <g/> , і тема — про яку мова буде далі — смерти — всі вони сприймаються в загальному балянсі збірки як факти й дії <g/> , настрої й пережиття на Україні або поза Україною <g/> , та мало не завжди в якомусь зв'язку з нею <g/> .
doc#4 <p> Здебільшого в цих віршах розмова про смерть ведеться від першої особи <g/> , від я <g/> , але завжди це не тільки особиста проблема <g/> , а загальнолюдська <g/> .
doc#4 Кінець-кінцем людина завжди залишиться сама <g/> , і тут саме важить <g/> , хто залишився сам <g/> » <g/> , — якщо він мав рацію <g/> , вона може не надто нарікати <g/> .
doc#5 Він дещо більше поширився в наші дні <g/> , але і він був завжди <g/> , тільки вражав не кожного <g/> , а поодиноких людей <g/> .
doc#6 Наївність деяких подібних “ <g/> символів <g/> ” часом нагадує подібні явища в творах Анрі Руссо <g/> , але не підлягає сумніву <g/> , що Курилик розглядав їх завжди дуже поважно ( <g/> як <g/> , зрештою <g/> , й Руссо <g/> ) <g/> . </p>
doc#6 Звиклий до його “ <g/> поетики <g/> ” глядач <g/> , придивляючися до його нібито “ <g/> безідейних <g/> ” картин <g/> , картин <g/> , що ніби просто замальовують пейзаж <g/> , вигляд чи вчинки людей <g/> , починає <g/> , — може <g/> , не завжди доречно — і в багатьох з них знаходити те <g/> , що Курилик називав “ <g/> символами <g/> ” <g/> .
doc#6 У них є часткова спільність в тематиці <g/> , може <g/> , в етнографізмі ( <g/> канадський жанризм <g/> , мабуть <g/> , мало не завжди був також до певної міри етнографізмом <g/> , відбиваючи зацікавлення різними народностями <g/> , що заселяли країну <g/> .
doc#6 Світ йому ввижався жорстоким і приреченим <g/> , і це штовхало його до втечі в ідилії книжок для дітей і до дитячости його віри <g/> , але жорстокість <g/> , що зформувалася ще в дитячі роки <g/> , завжди дрімала в глибині його душі <g/> .
doc#8 У своїх неперевершених спогадах про Київський університет його студентських років <g/> , — цій перлині української мемуаристики <g/> , — Петров-Домонтович з <g/> , як завжди <g/> , прихованою іронією <g/> , писав <g/> : « <g/> Іван Іванович Огієнко для своєї вступної лекції в Університеті вибрав тему <g/> : " <g/> Чи правильно поставлений наголос в " <g/> Полтаві <g/> " Ол <g/> .
doc#8 Та коли впіймати його думку <g/> , вона завжди була цікава <g/> , хоч завжди загострена до ступеня парадокса <g/> . </p>
doc#8 Та коли впіймати його думку <g/> , вона завжди була цікава <g/> , хоч завжди загострена до ступеня парадокса <g/> . </p>
doc#9 Але ця позначка інформує <g/> , де це слово записане ( <g/> і то не завжди точно й докладно <g/> ) <g/> , але нічого не говорить про те <g/> , чи вживається воно і в інших місцевостях <g/> .
doc#9 <p> Як бачимо <g/> , І. Франко <g/> , визнаючи в романтичному дусі принципово однакову цінність усіх говірок <g/> , як виявів різнобічности народної творчости <g/> , фактично сходить з позиції державницької <g/> , яка завжди вимагає уніфікації для одного життя <g/> , а значить і уніфікації народної мови <g/> .
doc#9 Коли в гуртках молоді з'являлися поважні вже політичні діячі — члени РУП або інших партій і приносили сприйняті в Галичині мовні звороти <g/> , то не дивно <g/> , що революціонери-неофіти <g/> , для яких професіонали партійної роботи <g/> , що приїхали з-за кордону <g/> , природно <g/> , були оточені авреолею героїчности <g/> , наслідували все <g/> , що схоплювало їхнє вухо <g/> , не завжди навіть здаючи собі справу <g/> , що вони засвоюють саме галицькі мовні елементи <g/> .
doc#9 І тільки через те <g/> , що далеко не завжди ми спроможні при теперішньому стані діялектології провести чітку межу між галицьким і волинським у лексиці й синтаксі <g/> , ми з обережности оперуємо тут загальнішим і менш окресленим терміном « <g/> західноукраїнські мовні елементи <g/> » <g/> , підкреслюючи водночас <g/> , що Леся Українка була провідницею до літературної мови і багатьох ( <g/> звичайно <g/> , гострокритично добираних <g/> ) суто галицьких мовних елементів <g/> . </p>