Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Які думки снувалися під час цілоденної відсутности чоловіка в голові його дружини <g/> , — це його гостителів не турбувало <g/> . </p>
doc#1 Кульмінаційним моментом вірша є оксиморон « <g/> поневолена вільна думка <g/> » <g/> , виражений не прямо <g/> , а через ілюзію ( <g/> « <g/> вільна думка <g/> , яку годі випустити на волю <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#1 У листі до Михайла Чалого від 4 січня 1861 р. Т. Шевченко ділився з ним своїми подальшими плянами <g/> : « <g/> Думка єсть за " <g/> Букварем <g/> " напечатать лічбу ( <g/> арифметику <g/> ) — і ціни <g/> , і величини такої ж <g/> , як " <g/> Буквар <g/> " <g/> .
doc#2 Але традиційність і обрядовість світу Лятуринської — це стала форма для вічного набігання власних почуттів і думок <g/> , і її обряди — не обов'язок і нудна рутина <g/> , а живий зв'язок особи з людським гуртом і всесвітом <g/> , втілення в дії і жести космічної гармонії космічно-людської оркестри <g/> , вічноживе і безпосереднє <g/> , вічно пройняте Божим началом <g/> .
doc#5 <p> Виховані на « <g/> Сердешній Оксані <g/> » й « <g/> Катерині <g/> » <g/> , ми повертаємося тепер думками до Марти <g/> .
doc#8 Це були формули окремих думок <g/> .
doc#8 І манера його систематично навмисне переплутувати прізвища ( <g/> Присяжнюк — Позичанюк <g/> ) <g/> , і манера в усіх чужих статтях ловити свої думки і потім вигукувати <g/> : " <g/> Ага <g/> , " <g/> Die Neue Zeitung <g/> " пише <g/> …
doc#8 Ці знайомі знали <g/> : з Петровим не завжди можна погодитися <g/> , але він завжди вагітний думками <g/> , хоч ті думки виловити з нього було нелегко при його огиді до всяких пояснень <g/> , до всякої педагогії <g/> , при його відвертанні від тих <g/> , хто не розумів його з півслова або думав інакше <g/> , при його нехоті до сперечань і аргументування <g/> .
doc#8 Ці знайомі знали <g/> : з Петровим не завжди можна погодитися <g/> , але він завжди вагітний думками <g/> , хоч ті думки виловити з нього було нелегко при його огиді до всяких пояснень <g/> , до всякої педагогії <g/> , при його відвертанні від тих <g/> , хто не розумів його з півслова або думав інакше <g/> , при його нехоті до сперечань і аргументування <g/> .
doc#8 Думка починає працювати зовсім у новому ракурсі <g/> , відкривається багато цікавого і досі не поміченого <g/> .
doc#8 З цього постає думка і нове <g/> , більше наближення до дійсности <g/> .
doc#9 <p> « <g/> Коли р. 1862 почали виходити " <g/> Вечерниці <g/> " і саме тоді прийшов транспорт книжок українських <g/> , почався у нас перелом щодо думки про язик літературний <g/> »3. Але найбільше значення мав усе-таки Шевченків вплив <g/> .
doc#9 Ця синтетична літературна мова не повинна була <g/> , на думку Є. Сакуна <g/> , збігатися з жадною існуючою говіркою <g/> .
doc#9 Цим він підкреслював ненародний <g/> , може навіть антинародний <g/> , на його думку <g/> , характер мовного новаторства М. Старицького <g/> . </p>
doc#9 Малий успіх першої в Києві щоденної української газети « <g/> Громадська думка <g/> » в перший рік її видання ( <g/> 1906 <g/> ) сам видавець пояснює передусім тим <g/> , що « <g/> публіка <g/> , як інтелігентна <g/> , так і не інтелігентна не звикла зовсім до української газетної мови <g/> …
doc#9 <p> 2. Конструкції з прийменником по з місцевим відмінком іменника на означення часу <g/> , що наступає тоді <g/> , коли закінчується час <g/> , позначений іменником <g/> , що стоїть у місцевому відмінку <g/> : « <g/> По днях тривог думок політ <g/> » ( <g/> М. Рильський <g/> ) <g/> .
doc#9 Н. Янко-Триницька висловила думку <g/> , що « <g/> варіябельність усіх елементів мови <g/> , що так різноманітно виявляється в мові Котляревського <g/> , є неминуча на перших етапах розвитку всякої літературної мови <g/> »lxxxiv <g/> .
doc#10 Поскільки в рукописі переважають білоруські риси <g/> , але є і послідовно додержані деякі російські риси <g/> , Ганцов висуває думку <g/> , що рукопис був написаний або в Пскові або в Смоленську <g/> , себто на білорусько-російській межі <g/> .
doc#10 Ганцов різко критикує думку П. Бузука про те <g/> , що “ <g/> єдиний спочатку правкраїнський нарід розділився пізніше на кілька племен <g/> ” <g/> , іронічно питаючи <g/> , звідки Бузук знає <g/> , що був колись єдиний праукраїнський народ ( <g/> 6,261 <g/> ) <g/> .
doc#10 Все таки варте заходу повизбирувати ці зернятка <g/> , щоб яскравіше уявити собі <g/> , куди прямувала думка Ганцова <g/> .