Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#25 „Переважний тип сучасної польської культурної людини <g/> , писав він ( <g/> 2 <g/> , 12 <g/> ) <g/> , і антропологічно <g/> , і психічно має на собі явну відбитку помітної участи в виробленні його південноруських ( <g/> себто українських — Ю. Ш. <g/> ) племінних елементів уже й тому <g/> , що до складу польської інтеліґенції ввійшов чималий континґент осіб південноруського походження багатьох послідовних ґенерацій <g/> .
doc#72 Кампанія <g/> , яку 1933 року інсценізував був Андрій Хвиля <g/> , тепер повторювалася <g/> , але цього разу <g/> , 1937 року <g/> , її вістря було спрямоване проти нього <g/> , А. Хвилі <g/> .
doc#27 <p> Віра в непереможну <g/> , чарівну силу українського слова часом приводила писання Куліша до наївности <g/> , як от <g/> , коли він <g/> , видаючи свою « <g/> Граматку <g/> » <g/> , сподівався від неї перевороту в свідомості народу українського <g/> , вона бо навчить його <g/> , « <g/> як йому подобає на світі жити <g/> » ( <g/> до Милорадовичівни <g/> , 1857 <g/> ) <g/> .
doc#40 Він <g/> , виходить <g/> , не тільки синтаксично залежить від іменника <g/> , а до певної міри й семантично <g/> .
doc#9 ) </p><p> Відразу я занурився в працю над своєю <g/> , як ми казали <g/> , « <g/> Галичиною <g/> » <g/> , і це були також місяці мого безнастанного спілкування з Василем Івановичем ( <g/> а поза очі ми його звичайно звали ще « <g/> дядя Вася <g/> » <g/> ) <g/> , Кілька разів на тиждень я забігав до нього <g/> , ділився своїми знахідками і відкриттями <g/> , вислуховував його поради <g/> , завжди дорогоцінні <g/> , обговорював свої сумніви <g/> .
doc#59 Так <g/> , він <g/> , мабуть <g/> , любив Галочку — і саме тому зраджував її і посилав на тяжкі й принизливі доручення <g/> .
doc#22 Цей злочин спричиняється до духового зламу <g/> , і <g/> , шукаючи покари за нього <g/> , Мюллер здається партизанам <g/> , які завдають йому страшної смерті <g/> .
doc#81 Чи я погоджуся <g/> , провадив він <g/> , систематично інформувати <g/> , через нього <g/> , НКВД про всі висловлювання тих людей <g/> , з якими я зустрічаюся <g/> , а особливо ті <g/> , що мають контрреволюційний характер <g/> ?
doc#12 IV Б 8. </p><p> 6. У деяких словах о замість е з'являється й не після шелесних звуків <g/> : льон <g/> , льоду <g/> , сьомий ( <g/> але семи <g/> ) <g/> , до нього <g/> , прокльону <g/> , цього <g/> , сьорбати <g/> , дьоготь <g/> ; але літ — лету ( <g/> рідше — льоту <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 Проте <g/> , це тільки нехарактеристичні рештки <g/> , і в цих словах уже часто трапляється вимова типу червйак <g/> , ц'вйохнути з стверділим ( <g/> диспаляталізованим <g/> ) губним і й після нього <g/> , як це є в словах м'ясо <g/> , в'язка ( <g/> = мйасо <g/> , вйазка <g/> ) <g/> , мавпячий ( <g/> = мавпйачий <g/> ) <g/> … </p>
doc#23 Але і того конкретного <g/> , що є <g/> , занадто багато як на нього <g/> , і Петренко поспішає перейти безпосередньо до свого душевного стану <g/> .
doc#6 У його автобіографії Хтось був з ним і в ньому <g/> , але в дійсності Він був радше коло нього <g/> , і сам Курилик у слові не завжди був тим <g/> , чим він був у дійсності <g/> .
doc#9 « <g/> Наші молоді письменники <g/> , — писав він <g/> , — вже одбились од народної мови <g/> , живучи в великих містах <g/> , стали міськими <g/> , кабінетними людьми <g/> »1. Але і представник цього вже нового покоління М. Коцюбинський теж визнає цей факт <g/> .
doc#98 Новиченка мені розповідав десь у другій половині тридцятих років — тоді я вперше почув про нього <g/> , — розповідав Лев Юхимович Догадько <g/> , колега з Інституту журналістики і людина довіри <g/> .
doc#48 Це він <g/> .
doc#15 Розвиваючи шахматовську ідею про зміст цих речень як вираз існування <g/> , він продовжує " <g/> тут тому не можна додати є [ <g/> сть <g/> ] <g/> , що він [ <g/> іменник <g/> .
doc#18 Для нього « <g/> суспільність <g/> , держава <g/> , народ <g/> » — « <g/> усе це подвійні кайдани <g/> » <g/> .
doc#81 А придбаний він був <g/> , може <g/> , й за ціну життя <g/> .
doc#47 Та як би там не було <g/> , річ певна <g/> , що навернення Лятуринської до своєрідного культу української ритуальности й мітологїї в останні десять років її життя <g/> , навернення палке <g/> , лихоманкове й беззастережне <g/> , до фанатизму <g/> , до спалахів гнівної злоби <g/> , ба навіть ненависти супроти інакодумців <g/> , було соломинкою потопельника <g/> , що мала б урятувати її від занурення в самоту й безґрунтянство й дати їй змогу збудувати власний світ <g/> , світ <g/> , яким він повинен бути <g/> , а не яким він був для неї <g/> . </p>
doc#92 Його кар'єра починалася була дуже успішно — він був добрий учений <g/> , не гірший у суспільно-товариському житті <g/> , зі своєчасним дотепом <g/> , з умінням вставити словечко в тому <g/> , що зветься small talk — і завжди до речі <g/> , не без дози цинізму в життьовій практиці і в розмові <g/> .