Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 Або вони дані в зворотному порядку ( <g/> мУЖ - враЖУ <g/> ) <g/> , або один під наголосом <g/> , а другий без ( <g/> ЗУб — паЗУр <g/> ) і тільки в одному випадку звукоповтор підкреслений ( <g/> ЯСтруб — ЯСнім <g/> ) <g/> .
doc#3 Та ба <g/> , нічого подібного не трапилося в нашому випадку <g/> .
doc#6 Обидва пробили собі шлях з суспільних низів до вищих шарів <g/> , зустрічавшись з представниками еліти <g/> , чи то інтелектуальної <g/> , чи то урядової <g/> , петербурзької в випадку Шевченка <g/> , оттавської — Курилика <g/> , хоч і не стали звичайними членами останньої <g/> .
doc#6 У поодиноких <g/> , хоч і не частих випадках ця проповідницька настанова межує з прямою пропагандою <g/> , приміром у його картинах про ( <g/> точніше було б сказати — проти <g/> ) аборт <g/> , про одну з яких буде докладніше мова далі <g/> .
doc#6 В обох випадках глядач повинен розгадати картину <g/> .
doc#6 Було в назві в таких випадках щось від комерційного оголошення <g/> .
doc#6 У тих <g/> , менше типових випадках <g/> , коли обличчя вималювано <g/> , те саме обличчя повторюється в різних картинах <g/> , здебільша довгасте в дорослих ( <g/> але кругле у фармерів <g/> ) <g/> , кругліше в дітей або підлітків <g/> .
doc#6 Як і в випадку роману Стовна <g/> , зацікавлення Курилика п'єсою Роберта Болта “ <g/> A Man for All Seasons <g/> ” було <g/> , мабуть <g/> , викликане темою <g/> : життя Томаса Мора <g/> , якого пізніше Курилик зробив однією з центральних постатей своєї саскатунської фрески <g/> .
doc#6 Саме так поводився в таких випадках Ван Ґоґ <g/> , розбиваючи прямокутники полів сторонніми предметами і хвилястістю контуру <g/> , “ <g/> прямокутник <g/> ” неба хмаринками <g/> , а все разом плинністю свого мазка <g/> , зовсім чужою Куриликові ( <g/> пор <g/> .
doc#7 У другому випадку спогад і веселість були б об'єктами при дієслові підняв <g/> , що <g/> , бувши перехідним <g/> , кричуще вимагає після себе знахідного відмінка <g/> , а тим часом його начебто немає <g/> .
doc#9 ) маємо взаємодію діалекту з літературною мовою <g/> , а не — як у випадку Галичини — взаємодію двох варіантів літературної мови <g/> .
doc#9 » <g/> , VII <g/> , 50 <g/> ) <g/> ; сталий наголос на другому складі в слові язик ( <g/> « <g/> З рукою довгою <g/> , з язиком довгим <g/> » - « <g/> На полі крови <g/> » <g/> , VIII <g/> , ЗО <g/> ) <g/> ; спорадичні випадки наголосу на суфіксі в іменниках середнього роду на -ення ( <g/> « <g/> Великий буде жах <g/> , велике й визволення <g/> » — « <g/> Сон <g/> » <g/> , І <g/> , 34 <g/> ) <g/> ; спорадичне затримання в знахідному відмінку однини кінцевого наголосу в іменниках жіночого роду з рухливим наголосом ( <g/> « <g/> Може б та щира <g/> , гарячая мова Зломила зиму <g/> » — « <g/> Співець <g/> » <g/> , І <g/> , 15 <g/> ) <g/> ; поодинокі випадки наголосу на передостанньому складі замість третього з кінця в іменниках жіночого роду вигода ( <g/> « <g/> Тут міська вигода <g/> » — « <g/> В магаз <g/> .
doc#9 »2 </p><p> А втім <g/> , найкращим <g/> , найпевнішим і найнаочнішим доказом у таких випадках бувають не свідчення мемуаристів і навіть не автовисловлювання <g/> , а самі твори письменника <g/> .
doc#9 Можна сміливо твердити <g/> , що коли М. Коцюбинський ужив галицький варіянт <g/> , то в абсолютній більшості випадків він це робив не тому <g/> , що не знав східноукраїнського варіянту <g/> , і не тому <g/> , що західноукраїнський варіянт йому індивідуально <g/> , сказати б <g/> , біографічно ближчий <g/> .
doc#9 Але <g/> , як і завжди в таких випадках <g/> , штучні організаційні форми могли гальмувати процес <g/> , якого вимагало життя <g/> , але не могли цілком його припинити <g/> , і мовне вимішування в ці роки <g/> , безперечно <g/> , триває досить інтенсивно <g/> .
doc#9 Але все це в І. Нечуя-Левицького не випадок <g/> , а система <g/> .
doc#9 <p> 3. У трискладових іменниках жіночого і почасти чоловічого роду з приростком ви- ( <g/> крім тих іменників жіночого роду <g/> , що мають наросток -к ( <g/> а <g/> ) <g/> ) словники здебільшого подають старі форми з наголосом на корені <g/> : вистава <g/> , вимова <g/> , вимога ( <g/> але випадок <g/> ) <g/> , але останнім часом схід України має тенденцію переносити наголос на приросток ви- <g/> : вимова <g/> , вимога <g/> , зрідка навіть виставаxlii <g/> .
doc#9 Можна <g/> , виходячи з подібних випадків <g/> , припустити <g/> , що в цій категорії слів Галичина впливає консервуючи <g/> , і пояснювати галицькими впливами наголосові варіянти типу випадок <g/> , вигода <g/> , виміна тощо <g/> . </p>
doc#9 Правда <g/> , є небагато випадків <g/> , де б вони неподільно запанували <g/> , але натомість дуже часто вони співіснують з однозначними прийменниковими конструкціями <g/> , що прийшли до літературної мови зі східноукраїнських говірок <g/> .
doc#9 <p> Але в дальших випадках годі думати про вплив Шевченкової говірки <g/> , якщо навіть припустити слабкі північні впливи на неї <g/> : </p><p> 3. Перед початковим о- не буває типового для південнокиївських говірок протетичного г <g/> : оріхи <g/> , виострюxc <g/> ; </p><p> 4. Ненаголошені о <g/> , у <g/> , за рідкими винятками <g/> , не плутаютьсяxci <g/> ; </p><p> 5. В іменниках типу зілля поруч нормального -а є випадки з -є після подовжених приголосних <g/> : весіллє <g/> , возліссє <g/> , каміннеxcii <g/> ; </p><p> 6. У дієсловах II дієвідміни в першій особі одн <g/> .